Вітер твоїх думок

перехоплює подих

важко дихати –

вловлюючи ніби губкою

молекули кисню,

які осідають

на альвеолах

наче сніг на плодах винограду.

Твої парадигми

абсорбуються

на щойно чистих

аркушах паперу

людських душ.

Ранять своїми гострими кутами

залишаючи стигмати

які кровоточать

вирізаючи колір зіниць

орігамі

«Куріння шкідливе для вашого здоров'я»

Ти про це знаєш

Знаєш від сусідки з п'ятого поверху

Яка щодень

Зустрічає тебе

На сходовому майданчику

А дим як туман

Згущається над її головою

Тягнеться шлейфом

Дорогих парфумів

Які...

Стійкі як найдорожчий їх зразок

Він заповзає крізь

Її картату спідницю

Куплену мабуть

Ще за діда-прадіда

Ти про це лише здогадуєшся

Допалюєш цигарку

Смачно закривши повіки

Краєм вуха чуєш

"А шоб тебе шляк трафив!"

Трафить

Колись таки трафить

Про це пишуть на пачках цигарок

В газетах

В інтернеті

Боряться з тютюнопалінням

Але...

Ти знову будеш стояти

На сходовому майданчику

Де шлейфом буде тягнутися

Дим

За картатою спідницею.

В місті мого дитинства

Не стукали колеса трамваїв

Не розбивалися коліна

До старої бруківки

Лише хлюпалися

Від берега до берега

Води Західного Бугу

В місті мого дитинства

Автовокзал поволі

Сполучався з ринком

В якому спозаранку

Бігали босоногі циганчата

Заглядаючи зустрічним

В серце і руку

В місті мого дитинства

Спільно ділили

Квадратні метри

І плиту на кухні

Де дорослі розповідали

Цікаві історії

Пили терпкий чорний чай

І пахли особливо
:

Милом і вугіллям

В місті мого дитинства

Солодко пахли липи

Злипалися руки

Від солодкої вати

І залишали відбитки

На гойдалках пам’яті

В місті мого дитинства

Тепер уже інші люди

Але ще й досі

Не їздять трамваї

Де солодко пахнуть липи...

Твоя остання цигарка

Падає і зникає

Десь в густій траві

Розтрубів легень

Великого міста

Чужого міста

Яке випльовує тебе

Як харкотиння

Що надокучливо лоскоче

Пухирці альвеол

Випльовує тебе

Як пережовану жуйку

На перехресті шляхів

Куди не підеш

Куди не глянеш

Все одно вернешся домів

Загубленими крихтами слів

Хтось розсипав зірки на плахті

Чумацького шляху

Закоцюрбленими пальцями

Із яких воском із свічок

Проливається час

Жовтий і гарячий

Як мед на дні

Горнятка з імбирним чаєм

Яке розмальоване квітами

Єдина яскрава цятка

Серед порепаних днів

Захеканий вітер

Холодом віє в потилицю

Перехожим лиже руки

Безпритульний пес

Із станцій розхристаних рим

Втікають верлібри

Ще трохи й втече

Осінній трамвай