Автори /
Лілея Дністрова
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вальсує осінь...
•
Голоси тиші
•
І задивлюсь...
•
Місячна таїна
•
Долоня вітру
•
Моя веснянко...
•
Мої лелеки
•
Весняники цвітуть
•
Танець на вістрі скелі...
•
Згадай пташиних ранків передзвін...
•
Фотонні мрії
•
Поза реальністю…
•
Жоржинове полум'я
•
Спалах...
•
Сонячний тунель
•
Пряний аромат зела
•
Не вдивляйся...
•
Весняна імпреза
•
Весняна магія
•
Слідами Флори...
•
Вітри дмуть...
•
Соло провидіння
•
Метеликові мандри
•
Передвесінні думи...
•
Мінливі настрої музи...
•
Скорити Ла-Манш...
•
Зимове мереживо душі...
•
Пілігрими на витках часів...
•
А там...
•
Наснився щастя зорепад...
•
У сніжній віхолі мрій...
•
Евтерпа спішить...
•
Скіфська принцеса
•
А хочеться надіятись...
•
Світ колібрі...
•
У антуражі осені...
•
Акорди місячної ночі
•
Я річковою квіткою розквітну...
•
У передчуттях балу
•
Кружляють ельфи в пошуках жоржин...
•
І не сховатися від позолоти...
•
Лататтям білим огорнуло...
•
...в Твоїх стремліннях - зорі...
•
Мелодія літніх ночей
•
Серпневі сни
•
У шлейфі зорепадів
•
Дочекайся мить світання...
•
І знов думки...
•
Надія й розпач...
•
Спалах сонця
•
Шукаю клаптик літа...
•
Крізь жагу кохання...
•
Апріорі
•
У підсвідомості...
•
Солодкий присмак медуниці
•
У пристрасних обіймах романсу...
•
Зіграй мелодію весни...
•
У вихорі космічних міражів
•
Повернення в зоресад
•
Весна встелила обрії земні
•
Створю симфонію душі в розмаї
•
В брунатних кучерях верби
•
Краса білокрила
•
Колайдер відчуттів
•
На віддалі зіниць
•
Феєричний вечір
•
Вони вже Ангели
•
Я одержима не лише тобою
•
У передчуттях весни
•
Віхи долі
•
Зітхаю, бо надворі заметіль
•
А ти пастеллю далі малював
•
В саду дитячих мрій
•
Зустрінемось в кав'ярні
•
Різдвяна зоре, запалай
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Веслує літо у затишну гавань,
Жбурляє Персеїдами у степ,
Жбурляє Персеїдами у степ,
Мовчи та диш...бо тиша голосиста,
Гучніша за промовисті слова.
Гучніша за промовисті слова.
Яка мелодія душі!
Свінули зорі вечорові,
Свінули зорі вечорові,
Лунарний блік нависнув повновидо,
Даруючи осяяність землі.
Даруючи осяяність землі.
Як обнадієно торкався білий цвіт
Долоні вітру теплої, ціпкої.
Долоні вітру теплої, ціпкої.
Сліпучий усміх сонця…сон п'янкий…
Такий бажаний, ніжно-променистий.
Такий бажаний, ніжно-променистий.
Увись злітають вихором слова
Несказані…леткі та білокрилі.
Несказані…леткі та білокрилі.
Фантомний біль тих відчуттів німих,
Увібраний коралами калини.
Увібраний коралами калини.
Сей танець на розпечених вуглинах…
На вістрі скелі, де розхристані вітри,
На вістрі скелі, де розхристані вітри,
Коли осіннім розчерком пера
Багрянець розтікається по кленах,
Багрянець розтікається по кленах,
Чи монотонно йти собі по колу,
І вигоряти гнітом в каганці?
І вигоряти гнітом в каганці?
За межі слів, за грані відчуття...
Туди, де замовкають звуки буднів,
Туди, де замовкають звуки буднів,
Вже одцвітає літо барвнокриле,
Листаті вільхи гублять юнь свою,
Листаті вільхи гублять юнь свою,
А може...місячні доріжки поміж трав...
Чи неприступна зверхність Гімалаїв..?
Чи неприступна зверхність Гімалаїв..?
Збезсиліло заслав густий туман довкіл,
Мокрісінька трава ввібрала просинь...
Мокрісінька трава ввібрала просинь...
Розсипались думки волошками у травах,
Спросоння рута-м'ята серцю бубонить
Спросоння рута-м'ята серцю бубонить
Зачеркаю сю думку солодко-гірку,
Зачеканю лик бронзи до блиску,
Зачеканю лик бронзи до блиску,
Здіймає вітер віхолу... весняного цвітіння,
Занурюючись у тюльпановий муслін.
Занурюючись у тюльпановий муслін.
А ми в ілюзіях літаємо...всліпу...
Шукаєм папороті цвіт посеред ночі
Шукаєм папороті цвіт посеред ночі
А первоцвіт буяє в соннім різнотрав'ї,
Такий спокусливий, п'янко-медовий шарм...
Такий спокусливий, п'янко-медовий шарм...
У весняному вітровінні легкокрилість,
Там воля...і хурделиці кульбаб...
Там воля...і хурделиці кульбаб...
Ті журні звуки скрипки Паганіні...
То плакали, то сипали дощем,
То плакали, то сипали дощем,
Метелики злітають в одночассі,
Колують пишнобарвним конфеті...
Колують пишнобарвним конфеті...
А я замарена у поволоці дум,
Засліплена лиснючим перламутром
Засліплена лиснючим перламутром
Похмуро...день зажмурив ясні очі,
Блазнюють рими, гусінь аркуш точить.
Блазнюють рими, гусінь аркуш точить.
Здавалося...перепливу іще Ла-Манш,
Та дужа течія спинила буйним шквалом.
Та дужа течія спинила буйним шквалом.
В тонкому прядиві сніжинок
Зимовий вечір заблукав.
Зимовий вечір заблукав.
Хто ти? Моя навіяна омано,
Ілюзія чи подорож в астрал?
Ілюзія чи подорож в астрал?
Мільйони зоряних очей
Вп'ялись у душу...обпіка.
Вп'ялись у душу...обпіка.
В озерній купелі розкошували зорі,
Пірнаючи, заманюючи вглиб...
Пірнаючи, заманюючи вглиб...
Прилинь, прилинь у віхолі сріблястій,
І у полоні круговерті зацілуй...
І у полоні круговерті зацілуй...
Розшукаю ці крила з пір'їнами слів,
Що літають високо-високо...
Що літають високо-високо...
Виток століть...і бачу пектораль,
На витонченій шиї у скіф'янки.
На витонченій шиї у скіф'янки.
Щось є запаморочливим
У шелесті листків...
У шелесті листків...
Заглянь в цей світ...де дикі маки квітнуть...
Де в плавнім ритмі вже не можна вальсувать.
Де в плавнім ритмі вже не можна вальсувать.
О, сонна осене, в полоні падолисту
Сумуєш, сниш жаринками...дощем...
Сумуєш, сниш жаринками...дощем...
А місяць споглядав на зоряну печаль,
Присвячуючи зорецвітам оду.
Присвячуючи зорецвітам оду.
Куди бурлиш, ріко?...Завжди така?
Клекочеш почуттями невгамовно...
Клекочеш почуттями невгамовно...
Осінь ставить автограф
На усміхнених гілках калини.
На усміхнених гілках калини.
Поривчасто звиваються акорди,
Нестямно крають серденько моє...
Нестямно крають серденько моє...
Осінні дні летять наче Жар-Птиці,
Милують ніжним подмухом тепла,
Милують ніжним подмухом тепла,
Се почуття - енергія вулкану,
Гігантська хвиля, що із вітром гомонить...
Гігантська хвиля, що із вітром гомонить...
Народе мій, Твій шлях такий тернистий,
І Ти його долаєш крізь імлу.
І Ти його долаєш крізь імлу.
У тім ноктюрні: літня гавань для душі,
Засмаглої стерні незібрані пожитки,
Засмаглої стерні незібрані пожитки,
Я промінцем торкнуся твоїх брів,
Твоїх очей у оксамитовій усмішці...
Твоїх очей у оксамитовій усмішці...
Падіння зір - це епізоди мрій...
Це заворожуючі дотики реалій,
Це заворожуючі дотики реалій,
Зоріє ніч за обрієм краси,
Що розчинилась в малахітах літа.
Що розчинилась в малахітах літа.
І знову я вдивляюся у тінь...
Тінь заблукалих, сивих ранків у нагір'ях.
Тінь заблукалих, сивих ранків у нагір'ях.
Бродило літо в скошеній траві,
Гули джмелині серенади...
Гули джмелині серенади...
У підсвідомості шукаю відчуття
Чогось тендітно-ніжного такого,
Чогось тендітно-ніжного такого,
Відшліфувала, огранила почуття.
Наповнила сюжетом колоритним...
Наповнила сюжетом колоритним...
Я пересію крізь жагу кохання, слово...
Воно зімліє, зашаріє, защемить.
Воно зімліє, зашаріє, защемить.
Я - теплий промінь, що торкається снаги...
Твоїх очей у круговерті долі...
Твоїх очей у круговерті долі...
Коли рядки лягають на папір...
Се вже не розум так бентежно промовляє,
Се вже не розум так бентежно промовляє,
Вслухаюсь у весняний передзвін,
Вслухаюсь у душі твоєї звуки...
Вслухаюсь у душі твоєї звуки...
Торкалась чорно-білих клавіш...
і в твоєму серці...
і в твоєму серці...
Зіграй на скрипці соло в піруеті,
Створи для мене музику без слів...
Створи для мене музику без слів...
У нетрях світлових зароджувався сон...
Я бачила, гаптовану...в хмаринах
Я бачила, гаптовану...в хмаринах
Я повертаюсь думкою у простори буття,
Торкаючись весняних первоцвітів...
Торкаючись весняних первоцвітів...
Весна торкнулась кожної клітини,
Молекули...всіх складових буття...
Молекули...всіх складових буття...
Ожиновим кущем твоє кохання ранить.
Та й кислувато-терпким присмаком п'янить...
Та й кислувато-терпким присмаком п'янить...
Ти там, за обріями сутінку й світанку,
За перехрестями, омріяних світів...
За перехрестями, омріяних світів...
Де взяти силу вогняну?
Де взяти іскру в згарищі надії?
Де взяти іскру в згарищі надії?
Ти завантажував в мою свідомість почуття,
Що викликали збурення лептонів...
Що викликали збурення лептонів...
Ти віддаляєшся від зоряних сонат...
А може... світло освітило райдужні куточки?
А може... світло освітило райдужні куточки?
Гойдався вечір у кленовім гамаку,
Розповідаючи історії правдиві...
Розповідаючи історії правдиві...
Розхитується зоряна печаль
Акордами мелодії світанку...
Акордами мелодії світанку...
Я одержима не лише тобою, любий...
В залежність до поезії потрапила сповна.
В залежність до поезії потрапила сповна.
Залоскотали ніздрі пахощі весни,
Жагучим поцілунком мряка доторкнулась.
Жагучим поцілунком мряка доторкнулась.
Хотіла розігнути в райдуги дугу,
Щоб більше люду нею милувалось...
Щоб більше люду нею милувалось...
Посеред пахощів трояндових країн,
В обрамленні гірського колориту,
В обрамленні гірського колориту,
Зісковзував яскравим шовком день,
Торкаючись зіниць твоїх, етюдом...
Торкаючись зіниць твоїх, етюдом...
Як часто хочеться зненацька
Заглянути у сад моїх дитячих мрій.
Заглянути у сад моїх дитячих мрій.
Зустрінемось в кав'ярні, коліжанко!
Як це було в минулії роки.
Як це було в минулії роки.
Різдвяна зоре, запалай над світом так яскраво,
Щоб всі помітили блискучий ореол!
Щоб всі помітили блискучий ореол!