Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Лілея Дністрова

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Лілея Дністрова, [ 2015-12-22 22:23:27 ],
на сторінці поезії     "Скіфська принцеса"   Дністрова Лілея

Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2016-01-11 11:59:36 ],
на сторінці поезії     "А там..."   Дністрова Лілея

Мені відучора багнеться показувати вірш Василя Стуса. Ймовірно, що не всі його читали).
Актуально.

ЗА ЛІТОПИСОМ САМОВИДЦЯ
Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа,
за хмарами хмари, за димом пожарищ — високо
зоріє на пустку давно збайдужіле божа.
Стенаються в герці скажені сини України,
той з ордами бродить, а той накликає москву,
заллялися кров’ю всі очі пророчі. З руїни
підводиться мати — в годину свою грозову:
— Найшли, налетіли, зом’яли, спалили, побрали
з собою в чужину весь тонкоголосий ясир,
бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали,
бо так не карав нас і лях, бусурмен, бузувір.
І Тясмину тісно од трупу козацького й крові,
і Буг почорнілий загачено трупом людським.
Бодай ви пропали, синочки, були б ви здорові
у пеклі запеклім, у райському раї страшнім.
Паси з вас наріжуть, натешуть на гузна вам палі
і крові наточать — упийтесь пекельним вином.
А де Україна? Все далі, все далі, все далі.
Шляхи поростають дрімучим терпким полином.
Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем метал.
Куріє руїна. Кривавим стікає потоком,
і сонце татарське — стожальне — разить наповал.

Василь Стус 1971-1972.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14