Тупа пила, тупа пила
Чікі-чікі, чікірда
Всю горілку перепила
Удовиця молода.

Тупа пила, тупа пила
Чікі-чікі, чікірда
Перегризла мужу горло
Удовиця молода.

Чікі-чікі, чікі-ріка
Треба вдові чоловіка,
Щоб на святки вся до цятки
Була випита горілка.

Тупа пила, тупа пила
В горлі мужа затупила
Чікі-ріка, чікірда
Удовиця молода.

Коли мужа поховала
Удовиця молода
Вся околиця гуляла
Чікі-чікі, чікірда.
2014 р.

Я долею обділений
Горем поцілений
Піду до бару нап’юся
В чарці горілки втоплюся.
Будуть багаті дивуватися
За що має бідний напиватися

Я у принципі не гордий
По всіх барах бю рекорди
Недопиту кимось чарку
Я хапаю із прилавку.
Будуть багаті дивуватися,
За що має бідний напиватися.

Скільки раз давав я клятву
Не буду пить її прокляту
Сама тягнеться до мене
Наче мати до дитини.
Будуть багаті дивуватися
За що має бідний напиватися.

Мій фінал – моя кончина,
Наспіх збита домовина,
Цвях останній затовче
Та, що з чарочки тече.
Ви багаті не дивуйтеся,
Йти за мною теж готуйтеся.
2014 р.

Як був я малим
То був я дурним
Ніколи не думав,
Що буду старим

Як був молодим
То був я дурним,
Ніколи не думав,
Що буду старим.

Як став я дорослим
То став я дурним
Ніколи не думав,
Що буду старим.

Тепер постарів
Зовсім одурів
Ніколи не буду
Я вже молодим.

Бідкайся дідку
Хоча б на послідку
Вчися, не вчися,
Помреш ти дурним.

Скільки би треба
Розуму мати,
Щоб дурнем прожити,
Та мудрим вмирати.
2014 р.

Я тільки родився,
На світ появився,
Пан прокурор
За серце вхопився.

Я тільки родився,
В пеленку повився,
Мене нарекли
Бандитом, садистом.

Як перші почав я
Кроки робити
Мене величали
Садистом, бандитом.

Своїми устами
Почав говорити,
Сказав я до мами
Дай закурити.

Як почав уживати
Горілку прокляту
Навіки покинув
Я батькову хату.

В десяту відсидку
Іду за решітку,
За ковані грати
Казенної хати.

2014 р.

Не дивися ти на мене
Вологими очима,
Не облизуй сухі губи
Без вагомої причини.
Мене просто так не візьмеш,
Мене легко не здолаєш.

Не неси мені дарунки,
Не даруй мені букети
Свої банківські рахунки
Можеш кинуть до кювету.
Мене просто так не візьмеш,
Мене легко не здолаєш.

Ти залиш мене в покої,
Не потрібні гроші твої
Я коханням не торгую,
Підлабуз я не ціную.
Мене просто так не візьмеш,
Мене легко не здолаєш.

Мені сімнадцять скоро буде,
Та вже дещо розумію,
Моє серце, мої груди
Полонила гарна мрія.
Мене просто так не візьмеш,
Мене легко не здолаєш.

2014 р.

Я б радо купив
Рябеньку корівку,
Якби на дві цицьки
Давала горівку.

Я б радо копав
В садочку криницю,
Якби відкопав
У ній сливовицю.

Я б радо копав
Канави, ставочки,
Якби відкопав
Горілки пів бочки.

Я б радо провів
Трубу водогону,
Якби ж націдив
Відро самогону.

Якби мені владу,
Якби я зумів,
Я б страждущих, жаждущих
Усіх напоїв.

Зеленого змія
Образить не смію,
Бо серцем, душею
Він володіє.
2014 р.

Де ж мої дітки,
Де ж моя жінка,
Пропив я, продав я
За пляшку горілки.

Де моя мати,
Де ти мій тату,
Пропив вас, продав вас
За п’янку прокляту.

Де ж ти родино,
Де моя хата
Пропив вас, покинув
За п’янку прокляту.

Покинув я вас
Покинутий вами,
Без діток, без жінки,
Без рідної мами.

Я рідних не знаю,
На бачу, не чую
Де п’яний упаду,
Там заночую.

Кому ж мене треба
Брудного каліку,
Кому ж я потрібен
Від нині й до віку.
2014 р.

О, доле ти доле
Гірка та зрадлива
Мене молодого
У горі втопила.

Когось ти щаслива
Цілуєш, голубиш,
Когось ти зрадлива
Навіки погубиш.

Чому поступила
Зі мною так гірко
Мене ти втопила
У чарці горілки.

Комусь ти волієш
Дати іномарки
Від мене жалієш
Горілки півчарки.

О, доле ти доле
Гірка та зрадлива,
Мене молодого
У чарці втопила.

Як би у майбутнє
Я міг зазирнути,
Якби молодії
Роки повернути.

2014 р.

Живу на чужині
Та дуже нудьгую
По своїй родині
Безмежно сумую

Я рідних не бачу
Ні друга ні брата
Собі не пробачу
Поступки прокляті.

Хай нічка та перша
Забута навіки
Коли я уперше
Взяв голку у руки.

За зілля, за травку
За голку іржавку
Несу я покуту
За грати закутий.

Сиджу я не мало
Вже й нари прогнили,
А батька та маму
Чужі хоронили.

Вже скоро, вже скоро
Я вийду на волю
Не знаю як бути
Із чого почати.
2014 р.

Я людиною міг стати,
Чи поетом, чи спортсменом,
Міг піти би в депутати,
Або просто джентельменом.

Стала чарка на заваді
До себе тягне як магніт
Мені рідні вже й нераді,
Я став рідним наче гніт.

Через чарку, через пляшку,
Опинився я на зоні,
А на серці дуже важко,
Ломить туга мої скроні.

Хрін у жмені, хрін в долоні,
Голі нари, голі нари,
Паханом я став на зоні,
А на серці рвані рани.

Хто ж загоїть серця болі?
Чому ж мовчать всі, як німі?
Бо за мурами на волі
Жити гірше як в тюрмі

То ж душа моя повстала,
Як могла, то так боролась,
Опиратись перестала,
Бо на чарку напоролась

Будьте прокляті напої
Корумповані суди
Ви зламали долю мою
Від сьогодні назавжди.

2014 р.

За зраду дівочу,
За друзів паскудних
Я знову заскочив
На лаву підсудних.

За спиною руки
Скріпили браслетом
Погрожують суки
Мені пістолетом.

Кількох я порізав
Кількох я побив
За п’янку прокляту
Життя погубив.

Я вироку суду
Повік не забуду
Років п'ятнадцять
За ґратами буду.

Чарочка винна
Така мені мила
Та скільки невинних
Ти душ погубила.

Молюсь я і каюсь
До Бога звертаюсь
Прости мені Боже
Поступки негожі.
2014 р.

Чути співи з позаранку
Аж тремтить на вербі гілля
Це ж у моєї коханки
Відбувається весілля.

Мене зрадила Оксанка
Погрузився я у шок,
Розірвалась слабка ланка,
Розлетівся ланцюжок.

Мене зрадила коханка,
Розірвався ланцюжок,
Раз пішла в нас така п’янка,
Ріж останній огірок.

Десь там музика лунає,
В барабани сильно бють.
А що далі, й сам не знаю,
Сяду в барі та нап’юсь.

Через зрадливу дівчину
Став я пити та грішить.
Життя дало тріщину.
Моє життя по швах тріщить

Одружилася Оксанка,
Я зробив до прірви крок
Раз пішла така в нас п’янка,
Ріж останній огірок.
2014 р.

Було в мене таке діло,
Випить пива закортіло,
Тоді з п’яного угару
Сам подався я до бару.

Відчинив коліном двері,
З гаманця дістав папері.
До прилавку протиснувся
Там неначе схаменувся.

За прилавком нові лиця.
Посміхається дівиця.
Білі зуби, сама чорна,
Поворотка та моторна.

Кофта біла, чорна лента,
Ще й узори жовто-сині.
-Ти з якого континента?
Поцікавився в дівчини.

Подивилась вона ніжно,
Посміхнулась білосніжно.
-Я приїхала із Гани
Може чули, прошу пана?

Що ще можу додати?
Очі добрі та ясні.
Я такої красоти
Ще не бачив і у вісні.
2014

Баба Міла одуріла
Цапа подоїла
Наварила мамалиги
З дідусем поїла.

Кукуріку, кодкодак,
Замотався я домак.

Ой так, так, кумо моя, так
І я так робила,
Свого бика подоїла
Кума напоїла.

Кукуріку, кодкодак,
Замотався я домак.

Кума кумі порадила,
Якось ворожити.
Дідо буде свою бабу
На руках носити.

Кукуріку, кодкодак,
Замотався я домак.

Баба Міла вже присіла
На дідові плечі,
Розпарила грішне тіло,
Наче кіт на печі.

Кукуріку, кодкодак,
Замотався я домак.

2014

Хто висушить сльози
Прозорі, солоні,
Хто втішить вдовині
Ночі безсонні.

Хто заспокоїть
Заплакані очі,
Хто серця потішить
Сирітські діточі.

Хто скаже вдовиці
Ласкаве словечко
Притисне сирітку
До свого сердечка.

Хто хліба шматочок
Подасть сиротині.
О, Боже як важко
Живеться їм нині.

Вдовиці, сирітки,
Як стебла ранимі,
Градом побиті,
Вітром гонимі .

Вони потребують
Підтримки, опори,
Вдовицино горе
І наше то горе.

2014

Опале листя ледь тріпоче
На травянистім килимку
Дике кача сумно кряче
На підмерзлому ставку.

Із-за драча стара кляча
Сліпим оком позирає
Сухоребра, ще й не зряча
Ледве хвостиком махає.

А теля товсте, ледаче
(Кому везе, тому везе)
То приляже, то поскаче,
Траву морожену гризе.

Минає осінь, вже неначе
Стара зима в нас на підході.
То завиє, то заплаче
Сова мудра в димоході.

Зайчик грає на скоку,
Дурне теля жує мотузку,
Браконьєри на ставку
Підстрелили дику гуску.

А сьогодні вранці-рано
Кучугури намело
Десь в кущах там два фазани
Прячуть дзьоби під крило.

2014

Хлопці ватру погасили
На далекім плаю
Вже всю ниву покосили
До самого краю.

Йде машина коло млина
Колесами дир.-дир-дир
Несе Ганка до сніданку
Хлопцям сир, хлопцям сир.

Хлопці сіно все підгребли
Акуратно у валки
Поскладали біля верби
У копиці навилки.

Йде машина коло млина
Колесами дир.-дир-дир
Несе Ганка до сніданку
Хлопцям сир, хлопцям сир.

Хлопці сіно позвозили
Із плаю додолу
Поскладали, поносили
У нашу стодолу.

Йде машина коло млина
Колесами дир.-дир-дир
Несе Ганка до сніданку
Хлопцям сир. Хлопцям сир.

2014

С П Е К А

Липень місяць у розгарі
Вже й закінчились жнива,
А на небі ані хмари,
Вся природа ледь жива.

Нема паші, трава всохла,
Вяне квітка молода,
У ставочку жабка здохла,
Там вся висохла вода.

Жовкне листя на квасолі
Їй так хочеться дощу.
Бурякові грядки голі
Без них не зваримо борщу.

Не було такого зроду
Щоб в Карпатах всохло гілля
То помстилась нам природа
За забруднене довкілля.

На коліна станьте люди
Просіть в Бога покаяння,
За зневагу до природи
Всіх настигне покарання.

Спала спека, вітер вщух,
Сіло сонечко за хмару,
Ой, як треба би дощу
Хоч би там годин на пару.

2014 р.

ПЕРШІ ПОЧУТТЯ

Тебе до війська проводжала
І з надією чекала
Дівочу вроду як могла
Я для тебе берегла.

В ті весняні темні ночі
Вогнем палали мої очі
Мої перші почуття
Збережу на все життя.

Сподіваюсь не збрехав
Коли на вірність присягав
Перший раз ти мою руку
До серденька притуляв.

Не забуду я до віку
Нашу першую вечірку
Мене додому проводжав
Всю дорогу ти мовчав.

Йшли додому ми стежками
Ти мене обняв руками
На руки падала роса
Розцвіла моя краса.

В ті весняні темні ночі
Вогнем палали мої очі
Мої перші почуття
Збережу на все життя.
2014 р.

Не така я, не така я,
Як про мене набрехала
Моя подруга дорогая
Честь і совість розтоптала.
Тобі на вірність присягаюся,
То чому ж ти сумніваєшся?

Гітариста покохала,
Міцну ми дружбу завели
Мене подруга оббрехала
Від самих ніг до голови.
Тобі на вірність присягаюся,
То чому ж ти сумніваєшся?

Ой кохання, розставання,
Знову сварка, та знову мир.
То на вірність тестування,
Міцне кохання – мій кумир.
Тобі на вірність присягаюся
То чому ж ти сумніваєшся?

Не влюбляйтесь в гітариста
В нього струни за товсті,
Не влюбляйтеся в артиста,
В нього вітер в голові
Скільки раз я присягалася,
Скільки раз я принижалася.
2014 р.

Візьму циганськую гітару
Гай-ни-ни-ни, гай-ни-ни-ни,
Запряжу я гнідих пару
Та й полечу до дівчини.

Веселюся я з циганами
Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні,
Язиками полум’яними
Палають ватри вогняні.

Летить циганка в бистрім танку
Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні
Блистять очі у циганки,
Як дві цятки вогняні.

Запросив її до танку
Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні,
Летять іскри з очей циганки
Наче стріли вогняні.

Один циган із-за ганку
Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні
За свою табірну циганку
Показав кинджал мені.

Затремтіли в мене груди
Гай-ни-ни-ни, гай-ні-ні,
Бо цигани строгі люди
Зірвуть голову мені.
2014 р.

Понеділок: Дорога моя Яринко
Як-ся маєш, як живеш?
Розкажу тобі новинку,
Ти подруженько помреш.

Вчора вечером у барі
Підчепила джентльмена.
Віртуоз він на гітарі,
Та й похожий на спортсмена

Вівторок: Напросився проводжати.
Я звичайно не хотіла.
Став він руки цілувати,
Опустився на коліна.

Середа: Казав має думку щиру.
Назвав себе Віталієм.
Запросила на квартиру,
Обняв мене за талію.

Четвер: Та ж я дура рахувала,
В нього товстий…гаманець,
А сусідка розказала -
Збанкрутився нанівець.

Пятниця: А на ранок із вітальні
Кудись подівся амулет.
Просить в мене мій Віталій
Хоч три гривні на білет.

Субота: Розповіла кумі Ганні
Новину зовсім цікаву,
Бізнесмен у ресторані
Запросив мене на каву.

2014

Ви не смійтесь дураки!
Нарікає Ганча
Посіяла буряки,
Вродилось циганча

Повернувся муж з роботи
За півтора року,
Та циганча уже доти
Підросло нівроку.

А дитинча кучеряве,
Доглянуте, сите,
Личко кругле та чорняве,
Очі з антрациту.

Де ти його жоно взяла,
Питається в Анці.
-В огороді, як копала
Буряки на грядці.

Придивився муж добряче
На дитя з дивана,
І здалося ніби бачить
Цигана Івана.

Роботяща наша Ганча
Рекорди побила,
Бо на весні знов циганча
Капуста вродила.

2014

Ти ж сама мені назначила
Під тополею побачення,
То чому ж ти не прийшла,
Може часу не знайшла?
Ой доле ж ти моя
Нещаслива холостяцькая.

Зрадливу долю я свою
По всьому світові ловлю
Та кудись вона поділася
Мов крізь землю провалилася.
Ой доле ти моя
Ти зрадлива парубоцькая.

Закохався до безтями я,
Думав ось воно життя моє.
Ти під тополю не прийшла
Може часу не знайшла?
Ой доле ти моя
Ти зрадлива парубоцькая.

Начекався під тополею,
Поділився з нею долею,
Сухим листям шелестіла ,
Мене втішити хотіла.
Ой доле ти моя,
Ти зрадлива парубоцькая.
2014р.

Зла сорока білобока
Сіла на калину
Принесла вона у дзьобі
Не файну новину.

А я слухав одним вухом
Що там за новина?
Якась дівка двадцятьрічна
Народила сина.

Породила та й повила
В пеленки дитятко
Всюди суди-пересуди-
Хто дитині батько?

А я знаю таємницю,
То моя причина
Ця дівчина двадцятьрічна
Ні в чому невинна.

Хто сказав, що то не файна
Сталася новина?
До дівчини йду негайно
Привітаю сина

Піду в сад я по калину
Квіточки біленькі
Привітаю я дівчину
Звеселю серденько.
2014 р.

Якось у неділю
Гуляв я без діла,
На лавиці в парку
Дівчина сиділа.

Сиділа, читала,
Книжку гортала,
На мене увагу
Зовсім не звертала.

Румянеє личко,
Русява косичка,
Губи румяні
Стулила сердечком.

Пройшов біля неї
До краю алеї,
А з краю алеї
Вернуся до неї.

Брожу по алеї
Знову і знову
Ніяк не наважусь
Почати розмову.

Нарешті рішився
Хоча й не відразу
Сказати до неї
Заучену фразу.

На краю алеї
Вернувся я рвучко
На пальці у феї
Побачив обручку.

2014

Моя мила захотіла
Вийти заміж з горяча
Придумала добре діло –
Зануздати багача.

Моя мила захотіла
Підтягнути талію,
Щоб на конкурсі краси
Заслужить медалію.

Давно знайомий тренер наш
Прочитав їй інструктаж,
Щоб покращити фігуру,
Треба скинуть кубатуру.

А щоб скинуть кубатуру,
Треба йти на фізкультуру.
Не поможуть ненажері
Вже ніякі тренажери.

Пішла Ганна в фінську сауну,
Та й попарилася,
Як залізла в срібну ванну
Розщипарилася.

Покохала Ганна пана -
Товстелезний гаманець,
А потрафила на Йвана.
Прийшов коханню вже кінець.

2014

Йдуть солдати біля хати
Пісеньку співають,
А красуні із балконів
Хустками махають.

Йдуть солдати чути кроки
Виправка відома
Через два неповні роки
Будуть хлопці дома.

Відслужили вже солдати,
Як і треба, чин по чину.
Скоро стануть до роботи,
Тільки трохи відпочинуть.

Їх не зрадили дівчата
Повзросліли наче дами,
Дочекалися солдата
Поєдналися серцями.

Чи говіння, не говіння,
Не збагне того солдат
Із великим нетерпінням
Шле сватів він до дівчат.

2014

Мій знайомий Василь Свистак
На любовні подвиги мастак.
Щоб зізнатись у кохані
Назначив зустріч він Оксані.

Їх знайомству в інтернеті
(Можливо навіть у газеті),
Щоб надати якесь значення,
Він рішився на побачення.

Тут і я додати мушу,
Як побачив Василь Ксюшу
Відразу очима закосив
Від надзвичайної краси.

Закоренілий холостяк
Витріщив очі як п’ятак,
Промовить слово не зумів,
Василь неначе онімів.

Сидить Оксана біля плота,
А Василь стоїть на проти
Ніби граючись в мовчанку
Так простояли до ранку.

Закохавшись у Оксанку
Таки рішився на світанку
На всі подвиги мастак
Сказати одне слово – «так».

2014

Десь там за водою,
Десь там за горою,
Там живе дівчина
З довгою косою.

Десь там за горою
Сонце зайнялося
Там живе дівчина -
Золоте волося.

Золоті косички,
Очі волошкові,
А її сердечко
Бється для любові.

Десь там над горою
Сонечко зависло
Пішла за водою
Вона з коромислом.

Гнучке коромисло
На плечі дівочім,
Косичка повисла,
Заплакані очі.

Чому у дівчини
Заплакані очі,
Розкрити причину
Дівчина не хоче.

2014

Які гарні зорі в небі
На тлі зводу голубого,
Та ще кращі очі в тебе
Моя дівчинко небого.

Нема в тебе золотої
Ні каблучки, ні намиста.
Ти зростала сиротою,
Тому совість твоя чиста.

Та головне мені не те
Скільки в тебе срібла, злата,
В тебе серце золоте,
Ти надіями багата.

Нічка темна, зоря ясна,
З горизонту сходить сонце,
А Оксана та прекрасна
Виглядає у віконце.

На дорогу виглядає
Омивають сльози очі.
Та ніхто з нас не вгадає,
Що на серденьку дівочім.

Засіяла наче сонце,
Засвітився мрії злет,
Появився за віконцем
Такий знайомий силует.

Страждала я, кохала я,
Виплакала ясні очі
Не спала я, чекала я,
Його до півночі.

А він чудак забув слова,
Які сам давав на ганку
Та я дурна, як та сова
Жду його до ранку.

Дивлюся я в віконечко,
Все його я виглядаю.
Зійшло вже там і сонечко,
А милого немає.

Чекати я втомилася
Прощаюся із зорею.
Лице моє омилося
Сльозинкою прозорою.

Вже погасла зоря ясна
Засвітилось в небі сонце,
А я бідна та нещасна
Виглядаю у віконце.

А на ранок моя мати
Принесла мені новину
Пішов милий захищати
Рідну батьківщину.

Нічка темна безвітряна
Вся зірками засіяна
Стоїть під грушою дівчина
Закохана, замріяна.

В небі зірки рахувала,
Помилилась? Нема значення.
Вона Йвана дожидала
На першеє побачення.

Серце б’ється, та стукоче
Бо хвилюється дівчина
Вона вірити не хоче:
Нема Йвана без причини.

А причина та поважна
Рятував Іван хлопчину,
Що катався легковажно.
Іван трохи не загинув.

На другий ранок наче птах
Летить Катя до Івана
Лежить Іван весь в бинтах
Ніжно дивиться з дивана.

Ти пробач мені Катюшо,
Що під грушу не зявився.
Рятував невинну душу,
Сам в лікарні опинився.

Соловейку, спозаранку
Перестань співати,
Бо розбудиш нашу Ганку.
Дай же їй поспати

Наша Ганка аж до ранку
В саду простояла,
Кароокого Іванка
Вона проводжала.

Проводжала, цілувала,
Сльози витирала,
Дала клятву, присягала,
Ждати обіцяла.

Присягнув Іванко Ганні
Присягнув народу,
Там у сотнях на майдані
Захистить свободу

А Іванку вісімнадцять
Від самого роду,
Своє щастя Іван бачить
У щасті народу.

Соловейку, спозаранку
Перестань співати,
Бо розбудиш нашу Ганку,
Дай же їй поспати.

2014

Якби ж мої думи
На лист написати,
Якби ж мої мрії
Знав милий читати.

Багато не хочу,
Про принца не мрію,
Я душу дівочу
Коханням зігрію.

Кохання, кохання,
Дівоче страждання
Простояла з милим
До самого рання.

А ранком Іванка
Вже потяг чекає,
Служити до війська
Іван поспішає.

Служба військова
Вояків гартує,
А в серці дівочім
Кохання нуртує.

Служи мій Іване
Старанно, дбайливо
Чекати я буду
Тебе не зрадливо.

2014

Як чудово, що корова
Є у мене у хліві.
Без корови – всім відомо
Важко жити на селі.

Вранці сіна, не полову
Понесу уверх двором,
Тоді сяду під корову
Я з емалевим відром

У корови гарне вим`я
Немов дитяча ванна
Повтирав я, та помив я,
Вийшло в мене бездоганно.

Надоїв відро до краю
Я парного молока,
А тоді віднести маю
До дитячого садка.

У сусідки малі дітки,
Та немає в них корови
Хай нап’ються і сирітки.
Молоко напій чудовий.

У корови кличка «Дама».
Як придумали чудово.
«Дама» нам неначе мама
Хоч насправді це корова.

Ой капуста качаниста
Широкого листа,
Засолила повні бочки,
Кілограмів триста.
Патисони, огірочки,
Та ще всякого соління
Роботящая ґаздиня
Сімї на зиму припасла.
Та ще з лісу принесла
Грибів білих повний міх.
Нанизала їх усіх
На капроновий шнурок.
Все розвішала в куток
Біля комина сушити.
Взяла в руки свої сито,
Ще бабусине корито,
Та й насіяла муки.
Вона знає своє діло.
Вже водичка закипіла,
Вже варені галушки.
Вся сімя до столу сіла
Взяли в руки виделки,
Приступили до роботи,
Тільки чутно ложок стук.
Їдаків в ґаздині рота
Й роботящих дужих рук.
А ґаздиня – добра мати,
Її би руки цілувати.

Куди погляну – все моє
Аж від краю і до краю.
Сіно є, солома є,
Чомусь молодь покидає
Назавжди село моє.

Капуста є, картопля є,
Та все що душа бажає.
Відповісти я не знаю
Чому молодь покидає
На завжди село моє.

В саду груша є розлога,
А в хліві коза безрога
Вино в бочці наче грає,
Чому молодь – Пан Бог знає
Село рідне покидає?

Є криниця біля плота,
Далі грядка прополота,
В комірчині й сало є.
Що за молодь? Йо моє!
Покидає село моє.

Розповів я історію
Тужливу та рутинную.
Сльозу свою прозорую
Витираю хустиною.
Ой село моє, село,
Жертва цивілізації.

2014

Село моє то колиска
Поколінню не одному.
Гості з далеку і з близька
Повертаються до дому,
Щоб вклонитись дуже низько
Своїм рідним, їх могилі.
На могилі запалили
Тонку свічечку воскову.
Я прошу тебе ласкаво
Село своє не забувай,
Там де родилися, зростали,
Памятай про рідний край.
Як пташки повиростали,
Піднялись на свої крила
Ми домівки покидали
Рідну землю нашу милу.
То ж і ми сумлінні будьмо.
Раз у році на «Всіх Святих»
Принести ми не забудьмо
Осінніх квітів золотих.
Землю-матір покидають
Не по волі її дітки,
Бо щороку виїзджають
В чужий край на заробітки.
А як було колись весело,
Як раділи разом з вами.
Опустіли наші села
Заросли чагарниками.

2014

Рано – вранці вийшов в поле
Коса гостра на плечі
Босі ноги стерня коле
Співаю пісню ідучи.

На траві роса холодна
Освіжає босі ноги,
А в хліві коза голодна
Наставляє гострі роги.

Намагається рогами
Дідусеві пригрозити,
Ще й притопує ногами:
Поспішай старий косити.

Люблю косити по росі
Коса шепче шіву - шіву
Несу травичку вже козі
В нові ясла я до хліву.

У козички гострі роги
Потрясає бородою.
Полікую хворі ноги
Я травневою росою.

На весні роса цілюща
Знають люди це віками.
Нас природа невмируща
Забезпечує ліками.

Святий вечір – гарне свято
Шановане в Карпатах.
Всі готуються завзято
По квартирах і по хатах,
Щоб зустрінути весело.
Прикрашаючи оселі,
Очищають свої душі
Молитвою та постом.
І на морі, і на суші,
І на варті за блокпостом,
Цьому празнику радіють
Не втрачаючи надію
Про щасливе майбуття,
Та покращення життя.
Люди терплять, люди мріють
Не забувши добрих слів:
«Христос терпів і нам велів».
Перша зірка засвітила,
Вже ґаздиня стіл накрила,
Та ще й свічку запалила.
Запросила до вечері.
Враз постукав хтось у двері.
Відчинивши їх широко
Зайшли до нас колядники.
Десятеро їх нівроку.
Це ж бо наші сільські діти.
Поставали всі в ряду,
Заспівали коляду:
«Христос рождається, славіте»

Вітер дме із –за левади
Додолу верби нагина,
Ідуть хлопці на коляди
Із корчагою вина.

Ось дівчина із – за рогу
З нетерпінням вигляда,
Вийшли хлопці на дорогу,
Вже лунає коляда.

Довга, темна, ніч різдвяна
Звеселяє сонні села,
Бо лунає там до рана
Наша пісенька весела.

Підігріли своє тіло
Вина доброго горнятком
Нашим хлопцям закортіло
Наливати ще й дівчаткам.

А ці дівчата не дурні
Вони доброго неначе
Нічого з роду у вині
Там для себе не побачать.

Спорожнили майже до дна
Хлопці з першого заїзду
Всю корчагу з під вина.
Заспівали «Ясну звізду».

Сніжинки, сніжинки,
Кружляють хвилясто
Накрили ялинку
Килимом пухнастим.

Сніжинки, сніжинки,
В повітрі літають
На личку Яринки
Сніжинки розтають

Сніжинка стікає
Дрібною сльозою
Її витирає
Яринка косою.

Сховалась Яринка
В саду під ялинку,
В долонях зігріла
Сріблясту сніжинку.

В верху на ялинці
Там шишка висіла
На руку Яринці
Білка присіла.

Дістала Яринка
Насіння з торбинки
Насипала білкам
Його під ялинку.

Розігнув старечу спину,
Взяв стару свою торбину,
Через плечі перекинув,
Та й подався я до хащі.
На колоді підходящій
Примостився якось з боку.
А природа тут нівроку!
Ясна справа, це Карпати.
А в долині десь із хати
Дим у небо йде стрілою.
Як чудово тут зимою!
На смереці десь високо
Гнівно кряче зла сорока.
А смерека-парасолька
Мене від вітру захистила,
Та й у гості запросила.
Тут краса, само собою,
Тут здоровя, тут і сила.
Як чудово тут зимою!
Снігом гілки притрусило,
Позгиналися дугою.
Я сиджу собі та мрію.
Десь забруднені квартали
Десь води уже не стало.
В селі жити я волію.
Що там цивілізація,
Як забита каналізація

Які гарні дні осінні
Які теплі дні оці.
Кіт вмостився там на сіні
Підглядає горобців.

Коза припнута на мотузку
Скубе травичку у садку.
Ми загнали білу гуску,
Хай купається в ставку.

На городі жовті дині
Розрослися аж до тину,
А там далі господині
Підбирають городину.

У повітрі павутиння
Наче білі мотилі,
А високо в небі синім
Там курличуть журавлі.

Зеленіє ще травичка
Теплим сонечком зігріта
Заспівала нам синичка
Літо, літо, літо, літо.

Тепла осінь цього року.
Так неначе по заказу
Ми радіємо, нівроку
Треба буде менше газу.

Весно, весно, життєдайна,
Ти прекрасна, ти і файна
Вірші – пісні писали ми,
Прославляючи псалмами.

Весно, весно, довгождана,
Від природи ти нам дана
На крилах вітру ти прийшла
В Карпатах спокій ти знайшла.

А як трохи відпочинеш,
За Карпати ти полинеш,
Там чекають тебе люди,
Хай і в них весело буде.

Озарив Карпатську Русь,
Ти полинеш в Білорусь
А весною ластівочки
Принесуть їм співаночки

Пісні, співи, танці, жарти,
Хай почують і прибалти,
Шведи, фіни, і карели,
Весну красну вже зустріли.

Мир і щастя, радість сію
Понеси ти до Росії.
Щастя весною зігріте
Рознеси по всьому світу.

Місяченьку,бліде личко
Не тікай за хмари
Я дівчина молодичка
Не діждуся пари.

Казав милий під вербою
Почекати у садку,
Дві години вже чекаю
У назначенім кутку.

Може сталося нещастя,
Розболілась голова,
А чи може кума Настя
Підманула, підвела?

Простояла до півночі
Під вербою у саду
Ой ви очі, мої очі
Закохались на біду.

Квіти рвала я на лузі
Хусткою повила,
Та й довірилась подрузі,
Я серденько їй відкрила.

А подруга моя Настя
Вже інтригу завела
Поламала моє щастя
Нас з коханим розвела.

Місяць серпень у розгарі
Спека, буря, дощик, град,
Наше жито вже в амбарі,
Достигає виноград.

Нічка тепла, ясна, ясна,
Кожен сущий тому рад.
А на небі так прекрасно,
Розпочався зіркопад.

Падуть зірки рясно, рясно,
Та й згоряють на льоту.
Це видовище прекрасне
В літню пору золоту.

То не зірка в небі згасла
Не залишивши сліду,
То життя чиєсь погасло
Своїм рідним на біду.

Зірки падуть бо так треба,
Так влаштоване життя
Людські душі йдуть на небо
Заслуживши майбуття.

Ну а ті, що віроломно
Провели своє життя
Їм би треба безумовно
Просить в Бога каяття.

А із неба голубого
Нова зірка засвітилась.
Це ж бо свідчить на знак того –
Знову душа народилась.

Як би ж мені Бог
Таланту додав,
Як би ж розумів я ті ноти,
Я б пісеньку склав,
Ще й текст написав,
Про дівчаток русинських чесноти.

Як би ж мені Бог
Таланту додав,
А в ньому хист малювання,
Я б очі дівочі,
Ще й стан малював,
В очах тих гаряче кохання.

Як би ж мені Бог
Таланту додав,
Як би ж мені голос співочий,
До неба б волав,
В піснях оспівав
Красу я русинську жіночу.

Як би ж мені Бог
Таланту додав
Серце жіноче пізнати,
Я б пиво не пив,
Тютюн не палив,
Пішов би служити в монахи.

На Купала на Івана
Все село гуляє з нами,
Засвітилася поляна
Полумяними вогнями.

Там дівчата й парубки
Веселяться. Залюбки
Різнобарвнії квіточки
Заплітають у віночки.

Опівночі ці віночки
Покидали у поточки.
А вони – само собою
Попливли униз водою.

Горить ватра на узліссі
Чути співи десь у лісі,
Хороводи, ще й неначе
Через ватру молодь скаче.

Всі резвяться що є сили,
Всю траву потолочили,
Та я зла на них не маю,
Гніву в серці не тримаю.

А хіба ж то ми забули,
Як самі такими були?
Ой, ви літа молодії,
Пора мрії та надії.

Черешенька зацвіла
Цвітом біла, біла,
Там вся молодь із села
Всю ніч гомоніла.

Місяць із-за хмари
Тихо виглядає
Нерозлучну пару
Зіроньку шукає.

Зіронька - зірниця
З небес поглядає
Прийшла подивиться
Як молодь гуляє.

Їй захотілося
З неба спуститись,
Щоб з близька на молодь
Могла подивитись.

Там пісенька лине,
Там музика грає,
В саду безтурботно
Вся молодь гуляє.

А місяць завчасно
Ревниво пильнує,
Як зіронька ясна
З чужими танцює.

Ліс, пітьма,
Кругом трава,
Сидять закохані там пари,
Горять дрова,
Іскри летять
Високо за синії хмари.

Дрова горять,
Іскри летять
До неба рясними снопами,
А дома дівчат
Та юних хлоп’ят
Чекають зажурені мами.

Зіронька згасла,
Сонечко сходить,
Промені сяють аж за Татри
Пари сидять,
В обнімку глядять
На попіл загаслої ватри.

Сонечко сходить
Ватра погасла
На ліс роса паде рання
А в юних серцях
Хлопців, дівчат,
Вогнями палає кохання.

2014

В полонині два олені
Б`ються за самицю
Витоптали копитами
Зелену травицю

А самиця олениця
До битки байдужа
Вона давно покохала
Молодого мужа.

Схаменіться, не деріться,
Не ламайте роги,
Будьте чемні, відступіться
Милому з дороги.

На покуті, на розпуті
Чорний ворон кряче
За водою під вербою
Там дівчина плаче.

Серце мліє, сльози ллються,
Туга душу крає,
Через неї хлопці б’ються,
Що робить не знає.

Не ріжтеся, не бийтеся,
Обох вас кохаю,
Що робити із серденьком
Я й сама не знаю.

2013

Твоя рука в руці моїй
Думав то душа моя,
Ласкаючи стискав її
Долонею шершавою

Руки твої ласкаючи
До грудей їх притуляв
Розгубленість долаючи
Про кохання натякав.

Рука твоя тремтячая
Мені сигнала подала
В очах твоїх побачив я
Ти мій натяк сприйняла.

Скоро вручать нам дипломи
Розійдемось хто куди
Та сердець наших тепло ми
Збережемо на завжди.

Як воно в житті складеться
Це для нас обох загадка
Чи на завжди збережеться
Про кохання наша згадка.

Не нарушу свого слова
Ти й сама це розумієш,
Бо кохання не полова
Його по вітру не розвієш.

Я люблю спостерігати
Плин води униз потоком
Та на бризки позирати,
Коли ніби ненароком
Хвостом широким, як пенсне
По воді рибонька плесне.

Як сріблястою лускою
Рибка блискає на сонці
В перегонах під водою
Наче гонщик на моторці.
Вверх по воді водограї
Там карасики гуляють.

Горить ватра полумяна
Спливає дим у небеса,
А у грудях серце в’яне,
Бо це Божественна краса.
Навкруги усе палає,
Кров у жилах наче грає.

День і ніч би я дивився,
Як полум’я мерехтить
Позирати б не втомився.
Очей не стулю ні на мить.
То не ватра – Божа сила
Нас красою спокусила.

Вода грає, час спливає,
Життя наше теж сплива.
В полі ватра догоряє
Там закінчились дрова.
Кому жити надоїло,
Того й свічка догоріла.

Вранці встала, та помилась,
Три рази перехрестилась,
Святому Богу помолилась,
Тоді стала під образи,
Повторила три рази:
«Святий Боже помози».
У Великодну суботу
Приступила до роботи
Малювати писанки.
Як годиться, натще серця.
Взяла в руки свої перце,
Та всілякії лаштунки.
Стала креслити рисунки,
Різнобарвні візерунки,
На круто зваренім яйці.
Підвела очі до небес.
Написала – Христос воскрес.
Ну, а більше ані слова.
Вийшла писанка чудова.
Візерунки як сніжинки
На білесенькій шкарлупі.
Поскладала до торбинки,
Це мені, а це тобі.
Попросила Божу ласку,
Понесла святити паску,
Та й побігла що є сили.
Дзвони в церкві задзвонили,
Голос лине до небес.
Христос воскрес! Христос воскрес!

Одягну сорочку білу
Подарунок від жони,
А в саду тулілу-лілу
То мелодія жовни.

Жовна пташка жовтокрила
На мене дивиться з гілок,
А в дуплі гніздо зробила
Для зозулиних діток.

Повернулись на провесні
У Карпатський рідний край
Золоті птахи небесні.
Їм Карпати наче рай.

У неділю зпозаранку
Встану, Богу помолюся,
Одягну я вишиванку
Та й сусідам похвалюся.

Візерунки жовто-сині
Та червоні квіточки,
Наче грона на калині
Шиті хрестом ниточки.

Ото не нитки золоті
Візерунком полягали,
Золоті це руки ті,
Що до ранку вишивали.

В И Ш И В А Н К А

В холодочку, у садочку
Під старою грушкою
Вишивали там сорочку
Ми удвох з подружкою.

Вишивала я квіточки
Нитками шовковими,
А подруженька листочки
З маками червоними.

Ту сорочку вишиванку
З довгими рукавами
Вишивали ми до ранку
Нитками шовковими.

Вишиваючи співала
Пісню веселенькую.
Я свій палець проколола
Голкою тоненькою.

А кров моя краплинами
Паде на сороченьку
Мов ягідки калинові
У нашому садоченьку.

Ту сорочку вишиванку
Кровію политую
Подарую я Іванку
З любовію великою.

2014р.

ОСТАННІЙ ДЗВІНОК

На ділянці поза школою
Сумують верби плакучії
Звисають прутики до долу
Ніби кучері дівочії.

Там сплелись вони гіляками
Наче в косу довгополую
Мабуть віщать що назавжди ми
Попрощаємся із школою.

В останній раз ми на лінійку
Поставали дружнім колом
А на серці гірко, гірко
Прощавай же рідна школо.

В останній раз шкільний дзвінок
Перед нами йде по колу
Закликає він діток
Памятати рідну школу.

Я вклонюся тобі низько
Буду пам'ять берегти
Ти і школа, ти й колиска
Для нас була за роки.

В твоїх стінах виростали ми
Пізнавали там життя,
А тепер дорослі стали ми
Самі йдемо в майбуття.

2014р.