Закрию очі
На все погане:
На біль і страх.
Я в мертві ночі
Співаю пісню ,
Мов хорий птах.
Я ніби вітром
Змиваю сльози
Про почуття.
Цілую дикі,
Сумні мімози
Серцебиття.

В тебе что-то есть.
Что-то тёплое-нежное.
Мне знакомое, прежнее..
Ах да, это не лесть.

У тебя глаза цвета лета.
А у меня зимние.
Скоро рассвет,
Поцелуй меня ливнями.

2014

У твоєму рудому волоссі
Біліють квіти жасмину.
Ти водою змиваєш із себе
За кохання і зраду провину.

І вустами червоного маку
Промовляєш чарівне закляття,
Загорілись в тумані гарячо
Твої очі, мов дике багаття.

Усе тіло твоє загорілось,
Вихром кинулись хвилі м'які
І віднесли тебе в невідомість,
В царство Мертвих на вічні віки.

2013

Зап'ятнані кров'ю похмурі дороги.
Небо шепоче, що сил більш нема.
У розпачі в серце залазить тривога,
Лишаючи аркуш гнійного клейма.

Зап'ятнані кров'ю похмурі дороги.
З'їдає мене світло сірих ночей.
Мої капіляри, немов з остороги,
Набрякли шалено на фоні очей.

Зап'ятнані кров'ю похмурі дороги.
Цікавість веде нас у вирій біди.
Лишилися кволі, сумні монологи,
Що словом таврують болючі сліди.


2014

Кусай мої губи до болю, до крові,
Звільняючи хвилю своїх почуттів.
Маленьку пігулку палкої любові
Змішай разом з міксом усіх кольорів.

Веселкою дикою рветься назовні
Моє тихе серце із кокону снів.
Врятуй же його із тієї безодні,
Забравши в долоні сріблястих снігів.

Зелені вії, мов павлине пір'я, горять експресією.
Блакитні очі ковтають палко перлини ніжності.
Я буду першою статуеткою твоєї колекції,
Що тьмяно пахтьорить відтінками м'ятної свіжості.

Я рученятками буду триматись за поручні Всесвіту.
Хрипко сміятись, бо думки щекочуть безжалісно.
І поки мій голос тремтить, я триматиму бесіду.
І мова звучатиме гордо, ажурно та радісно.

Я поселюсь на галявині темного хвойного лісу.
Самотність потрібна, аби лікувати артерії.
І біля вікна посаджу саженці кипарису,
Зелено-бліденьке гілля із живої матерії.

Слізьми поливатиму квіти солодкої сливи.
Вони спрагло питимуть їх, мов туман, наче роси.
Я буду чекати на тебе з веселкою після зливи,
Розчісуючи безпорадно скуйовджені вітром коси.

Целуют нежно волны наши ноги.
Песок ласкает стопы вновь уставшие.
Мы обошли с тобою все дороги.
Мы стали те ненужные, пропавшие.

О нас никто не вспомнит, и не нужно.
Мы созданы для жизни, не романов.
И перейдя болота, речки, лужи,
Готовы мы для встречи с океаном..

Годуй мою душу варенням із м'яти.
Вливай в моє тіло жагучий напій.
І щиро віддячать мої демонята,
Зробивши сигару із мертвих надій.

Розкурюй повільно, наповнивши груди,
Щоб в'їдливий дим доторкнувся судин.
Тебе тиха ніч поцілунком Іуди,
Повалить у ліжко зів'ялих жоржин.


02.11.14