Дорогою в минуле не
залишається нічого
дурнішого аніж

мчати по зустрічній
із заплющеними
очима

розбиваючись
щоразу
по-іншому.

2012

я піду туди
я вірю
я ступлю за край
свого смутку
і стану в тіні
твоєї присутності
я маю час
і все на світі
і ніщо не зупинить мене
бігти тобі на зустріч
чи за тобою услід
бігти крізь час
зупиняючи поїзди
розриваючи груди повітрям
а електропроводи руками
триматись пальцями
краю землі
звисаючи над холодною
прірвою відстані
робити брехню своєю релігією
і вірити в неї
будучи відторгненим

хай там як
але я знаю

ми зустрінемось

десь на перехресті
наших з тобою снів
коли будемо снити
в одну ніч
і один час
хай це над
нереально
як наша музика
і вино зараз
там
під плакучим
зеленим сикомором
що сипатиме
на наші спини свої плоди
я поцілую тебе

2015

що ти залишиш
після себе
моя музо?

що залишиш
окрім згарища віршів
і дзвінкої тиші
у яку я вслухаюсь по ночах?

повітря тривке
що бери і хапайся за нього
руками

а я видумую нові слова
аби хоч якось описати
твою надвідсутність

і щоразу падаю
у провалля

одного дня
ти явишся
і повідомиш
що настала весна
і тепер усі поїзди
перетинаються в одному напрямку

тоді
я куплю квиток

а поки
у мене мій сон
і думки про доторкання

2015