І знов нові прощальні епілоги
Розпорошили українську ніч,
Засипали сніги усі пороги,
І новий рік гряде - то добра річ.
У келихи розлито гарне свято,
І вечір мандаринами пахтить,
А я його не хочу зустрічати,
Мені завжди печальна його мить.
Та діють тут закони циферблата,
Куранти не спинити - поспішають,
Хтось свято буде гарно зустрічати,
А хтось на Сході в ворога стріляє.
Опівночі салюти залютують,
Ця недоречність в'їлася сповна,
Десь там на Сході ворога чатують,
А хтось святкує. Що йому війна?
У новий рік тяжка веде дорога,
І вогником зігріє серце піч,
Такі печальні зараз епілоги,
Така печальна новорічна ніч.

31. 12. 2015

Я всі відрубую кінці,
Я кану каменем у воду,
Моя душа шукає броду,
Вода крізь пальці у руці.

Я тану вранішним туманом,
Життя - тяжкий корпоратив,
І лиш один звучить мотив:
Дорога встелена обманом.

Я гасну зіркою у небі,
В душі не засвітилось бра,
І холод думкою пробравсь
Куди не треба.

Як навіжений десь іду,
Гублюся, путаюсь, нервую,
Мене ніколи не почують,
Лише накликаю біду.

На серці гояться рубці,
Моє життя - правічна драма,
Я знову зболений словами,
І знов відрубую кінці.

19. 01. 2015

Сонячні квіти поближче до сонця
Тягнуть голівки свої,
Наче вогнем запалали у полі
На дивовижній землі.
Досі мені не вдалось розпізнати
Їх втаємничену суть,
Їм чарівним лиш рости й розцвітати,
Хай свою радість несуть.
Повз дивовижних ніяк не пройти
Черствим, жорстоким, байдужим,
Сонячні квіти у пору біди
Віру несуть сильну-дужу.
Хочеться квітів букетик нарвать,
Тільки рука не здійметься.
Жовті гайлардії - світла печать,
Ніжна печаль в моє серце.

01. 08. 2014

Мамо, дуже страшно на війні,
Коли у тебе снайпери стріляють,
Коли тебе нещадно убивають,
І ллється кров гаряча по землі.
Коли уже ніхто не пожаліє,
Коли вбивають твого друга, брата,
Коли уже немає сили встати,
І смерть перед очима майоріє.
Тоді стає і тоскно, й душно, й гірко,
Над головою небо - чорний дим,
Дорога в смерть красивим, молодим.
Як страшно, мамо, в серці перегіркло.
Жорстоко і нестерпно на війні,
Все вибухами й ранами прошито,
І не врятує в решето пробитий
Бронежилет старенький на мені.
Не знаю, чи вернусь, кажу вже прямо,
Боюсь Вас не побачити, боюсь,
І все ж, якщо я раптом не вернусь:
За мене помоліться, рідна мамо!

08. 08. 2014

Ти вперше знайомишся з весною,
Для тебе вперше зацвіли сади,
Ти спиш, а я милуюся тобою,
Всміхаєшся, як сонце до води.

Веселкою впадаєш в моє серце,
Теплом обігріваєш, як вогонь,
Малесенька, щаслива, трішки вперта,
Даєш мені торкнутися долонь.

Проводиш ніжно пальчиком по шкірі,
Крізь сон не пролітає смуток, страх,
Дивлюсь на тебе і такий щасливий,
Аж сльози виступають на очах.

03. 07. 2014