РІДНА МОВА
Звучить так гордо Франка слово,
Сіє розумне всім «Кобзар».
Перлино краю-рідна мово,
Ти нам від Бога щирий дар.

Ти оберіг мого народу,
Окраса нашого життя.
З нами виборюєш свободу,
Та України майбуття.

Тебе не вдасться закувати,-
Виходиш ти із-під оков.
Бо Україна-рідна мати,
Тобі присягне на любов.

З радістю будемо плекати,
Тебе вивчати й берегти.
Ти хліб насущний в будень й свято,-
Ніде такої не знайти!!!

МЕНІ БОЛИТЬ!
Мені болить, коли дівча
Цигарку палить безтурботно.
Як риються в чужих речах,
Так неприємно та гидотно,
Коли з вікон автомашин,
Летять кульки із папірцями,
На маму руку підняв син,
Копнув малечу хтось ногами...
Мені болить коли своє,
Як непотрібне,- відкидають.
Коли брат брата не взнає,
Коли "поют", а не співають.
Болить мені, ой, як болить,-
Як не співають колискових,
Як чужа музика гримить,
Казок не чути загадкових.
Болить мені, болить мені,
Як рідну мову зневажають.
Коли пісні свої в тіні,
А чужу попсу всюди пхають.
В ефірі-секс, бойовики,
Чужа мораль панує всюди.
Вчитайтесь у мої рядки,-
Чи не болить душа в вас, люди?!?
Коли на вас усіх-хрести,-
На шиї, тілі, в хаті, храмі.
Допоки ж будемо нести,
Свою любов чужій ми мамі?


Пурім, песах,- які іще
Будете свята святкувати?
Чи вам приємний морок цей,
Й себе даєте зомбувати?
Мені болить, болить, болить:
Двійна мораль ,- з якою йдемо...
Не забуваю ні на мить-
Я-З УКРАЇНИ!!! НЕ З ЕДЕМУ!

Моє коріння в Матері-Землі.
Дажбоже це коріння не стоптати,
Не спопелити, не вмертвити! Ні!
Я Сонечком засвічу кожну хату!
Я Рідну Віру Світочем внесу
В сучасне України та майбутнє.
Святої Волі очисну росу -
Меч Святослава буде тут присутнім!
І в ураганах ошалілих орд
Небесних сотень я почую голос:
"Ми-не раби! Ми-Нація! Народ!”
Хоч лихоліттям виснажений колос !
Зернина я, що прагне ще дощу,
Щоб у землі цій міцно проростати.
Я ворогам ніколи не прощу,-
Честь України вам не розтоптати!!!

Зоряна Мовчан