Крапає митями час,
Болем стіка на долівку.
Доля дає людям шанс,
Скільки іще буде віку?

Краплі любові живі
Знову наповнюють вени.
Хай у державі новій
Не розпорошать нас гени!

Щоби війна протиріч
Не принесла нові муки,
Підемо ми пліч-о-пліч,
Хай не кричать чорні круки!

Сіяти хліб нам пора,
Годі уже воювати!
Зло не приносить добра,
Щастя до нашої хати.

Ладу не буде в сім’ї,
Спокою в рідній країні
Доки не стихнуть бої,
Доки не будем єдині.

2014

***
Народилась рідна мова
із дзвінкого джерела,
Із любистку щире слово,
із весняного тепла.

З веселкового розмаю,
з ніжних пахощів п’янких,

Із проміння дивокраю
і кохання чар палких.

З рути-м’яти та барвінку
у вишневому садку,
Пам’яттю лягла довіку
на вишневім рушнику.
Слово піснею лунає
в України на устах.

Дане Богом, в ріднім краю,
Хай святиться у віках!

2014

Ось вишенька моя печальна
Тривожно зирка у вікно.
Весна прийшла цьогоріч рання,
Нам долі знати не дано...

Чи вистоїть моя країна,
Чи вишня розцвіте в саду?
Її врятує сила дивна, –
Назустріч правді я іду...

Бо кров пролилась недаремно
І пам’яттю в серцях горить.
Одне я знаю достеменно, –
Народ мій Бог благословить...

Омиє Він чоло цілющим
Потоком віри й сподівань.
Укріпить духом невмирущим,
Спасе від лиха й катувань.

Мою стражденну Україну
Осипле радістю щедрот.
І буде жити в дружбі вільно
Прадавній, люблячий народ!

2014