Автори /
Уляна Яресько (1988)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Світолюбне
•
Сутеніє. Місяць ще не вповні...
•
Дерев оголена мода...
•
Пробачати
•
Пливи, Кусто
•
Дарував листопад
•
Із очей-із душі-із небес
•
Сосни дивляться сни
•
Нестримна течія
•
Поміж плетива поїздів
•
Одаліско, прокинься!
•
Зарано
•
...Take it easy...
•
День у ніч
•
Невпокорено тиша тремтить... (16+)
•
Вето
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил..
•
Тобі належу
•
Відректися ніколи не зможу!
•
Запалало й померкло...
•
Як без тебе?
•
Ти - характерник!
•
Ікарам уже не летіти?
•
...просто будь...
•
Забула...
•
Мій посланцю з невидимих світів...
•
Мелодія кохання (Білих лілій піано і форте бордових гвоздик)
•
Змели любов шалені заметілі...
•
Життя між нами ставить знов зага́ти...
•
Я від тебе за тисячу миль...
•
Не шукай мене більше у титрах німого кіна...
•
Не просили ліцензії долі
•
Паралелі облич - як відлуння у плесі свічад...
•
Осінь застукала
•
Пролите вино
•
В обійми казкових алей
•
Я все пам'ятаю... А ти?
•
Треба воскрешати!
•
Близький мені
•
В твої обійми
•
Загублені сліди
•
Ой мольфарику, мій ворожбите...
•
Штиль
•
Біла сукня
•
Невидимий солдат
•
Не допусти, щоб сивіла душа!
•
Омана
•
Самотність
•
Читаю тебе
•
Переродження
•
Враження.Захід сонця.
•
Ніч
•
Дощ
•
Віночок
•
Душа зміцніла
•
Зелені очі
•
Наболіле
•
Любов
•
Пливу
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Міняються маски - душ опівнічне травесті,
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
Сутеніє. Місяць ще не вповні.
Небо. Річка. Зоряне 3D.
Небо. Річка. Зоряне 3D.
Дерев оголена мода: осика у стилі ню.
Земля заховала душу під сніжним светром.
Земля заховала душу під сніжним светром.
В’яне пуп’янок - віє холодом - гасне світло,
ходить Морок-причепа, цвіт неповторний топче .
ходить Морок-причепа, цвіт неповторний топче .
Шепіт моря... нірвана... чаклунські пісні сирен…
Між сьогодні і завтра протягує ніч місток.
Між сьогодні і завтра протягує ніч місток.
Переписує заново дні мої доля на плівку...
Осінь любить зажуру, плекає свою протеже.
Осінь любить зажуру, плекає свою протеже.
Із очей-із душі-із небес виливаються промені…
Я до тебе (на сяйво) - від нього (із тіні) - чимдуж!
Я до тебе (на сяйво) - від нього (із тіні) - чимдуж!
Сосни дивляться сни. У них віщі вони, мов у жриць...
Заколисує вітер - дерева вклоняються світу.
Заколисує вітер - дерева вклоняються світу.
Сіро! (плачуть німфи листопадні).
Щось в душі зламалось. Я? - не я?
Щось в душі зламалось. Я? - не я?
Скільки доль у однім вагоні:
Сльози, усміх на сотнях лиць.
Сльози, усміх на сотнях лиць.
Одаліско, прокинься!-крижиною очі мовчать...
У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Награє на еоловій арфі вітрець-віртуоз,
(Поринаю у світ медитації плавно... піано...)
(Поринаю у світ медитації плавно... піано...)
Сповиває міцно сіра туга
пеленою марева. Мовчи.
пеленою марева. Мовчи.
Невпокорено тиша тремтить, пломеніє жага...
Не пали нас, Везувію, пристрастю! Зжалься, вулкане!
Не пали нас, Везувію, пристрастю! Зжалься, вулкане!
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил..
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
у серці нуртують знову баси гітарні.
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Запалало й померкло... клубочиться тільки дим,
Щосекунди вмирають молекули світло-віри.
Щосекунди вмирають молекули світло-віри.
Я іду. Сіре мрево ілюзій на тлі роздоріж...
Темні сумніви п'ють мене - (оскаженілі вампіри!).
Темні сумніви п'ють мене - (оскаженілі вампіри!).
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
Кислотні дощі (у серці!) хіба передбачити?
Синоптики вчора вістили звичайну грозу...
Синоптики вчора вістили звичайну грозу...
Одвічний пошук (вірних???) Галатей...
Чи не втомився ти, Пігмаліоне,
Чи не втомився ти, Пігмаліоне,
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай - хай одпочинуть крила.
заходь, сідай - хай одпочинуть крила.
Горобці влаштували аншлаг за вікном: (грає Ліста,
вимузичує вправно в кімнаті русяве дівча)
вимузичує вправно в кімнаті русяве дівча)
Змели любов шалені заметілі...
Себе у цій пороші не знайти!
Себе у цій пороші не знайти!
Життя між нами ставить знов зага́ти...
(Любов для нас у списку заборон?!)
(Любов для нас у списку заборон?!)
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Вибач страх мій -
(яра́ми тікаю!) -
(яра́ми тікаю!) -
Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
як відлуння у плесі свічад...
Взаємини жовтня із вереснем досі безвізові:
Природа на митниці чесна. Не жде хабаря.
Природа на митниці чесна. Не жде хабаря.
Відкоркована пляшка...
пролите на землю вино...
пролите на землю вино...
Забутого літа блукають у вересні привиди,
І листя опале вітрище мете звідусіль.
І листя опале вітрище мете звідусіль.
Набридливі будні... не сота, а тисячна серія...
Замерзла душа... Але звідки чекати відлиг?
Замерзла душа... Але звідки чекати відлиг?
Тепло погнали геть хуткі пасати,
Серця холодні, наче льодовик.
Серця холодні, наче льодовик.
Спалило сонце листя на вербі...
Лунає гучно контрабасне соло.
Лунає гучно контрабасне соло.
Малюю очі щастя на піску,
Шифрую їх, немов послання інків.
Шифрую їх, немов послання інків.
Добігає кінця, повертає до осені літо,
Надто бажані наслідки тне гостре лезо причин.
Надто бажані наслідки тне гостре лезо причин.
Ой, мольфарику, мій ворожбите,
Чи умиєш у ку́пелі чар
Чи умиєш у ку́пелі чар
Заснули бурі...обіймає штиль...
Думки шалені укладаю стосами.
Думки шалені укладаю стосами.
Одягну білу сукню для тебе із ніжної зваби
Плавні вигини тіла покриє легенький сатин.
Плавні вигини тіла покриє легенький сатин.
Якби ти знав, яку палючу лаву
Твоє бунтарство зроджує в мені.
Твоє бунтарство зроджує в мені.
Ніхто не знає на землі і досі,
Чи є стрімкому часоплину край.
Чи є стрімкому часоплину край.
Прийшла зваблива ніч, незнано-таємнича,
Мені розповіла казкові знаки снів.
Мені розповіла казкові знаки снів.
Стара домівка - згублена душа
Сумною впала в ропачі додолу.
Сумною впала в ропачі додолу.
Притомилося сонечко, сіло спочити на дах,
Увесь день у серця доброту і тепло розносило.
Увесь день у серця доброту і тепло розносило.
На зітканому з неба полотні
Душа лежить, утомлена від битви.
Душа лежить, утомлена від битви.
Невтомне сонце припинило біг,
Поклало промені у теплі люльки.
Поклало промені у теплі люльки.
Мла вікно затулила крильми,
Опечалила темінню серце.
Опечалила темінню серце.
З неба вода - зарюмсана дорога,
Кидає срібло дощик по шосе.
Кидає срібло дощик по шосе.
У моєї мами розцвіли троянди,
Хлопці-чорнобривці стали у рядок.
Хлопці-чорнобривці стали у рядок.
Гарячий віск у душу кап-кап-кап...
Народжує життя похмурі рими.
Народжує життя похмурі рими.
Зелені очі в юної весни,
Волосся довге, мовби вербне гілля.
Волосся довге, мовби вербне гілля.
Мете травневий цвітопад,
У серці - справжні заметілі.
У серці - справжні заметілі.
Любов-найкраща в світі із прикрас,
Солодкий плід в святій долоні Бога.
Солодкий плід в святій долоні Бога.
Пливу без весел, не рахую дні,
Лечу без крил до фінішу від старту.
Лечу без крил до фінішу від старту.