Вы же вышли из наших ворот
Русский разноликий народ
Не знали? Аль истории не читали
Москве-800, Киеву-1500. Забыли?
Младшие братья наши вы были
Стыдно на корни свои плевать
Миру недалекость свою показать
Владимир Киевскую Русь крестил
Другой тогда небыло. Уяснил?
Ты по уши в диктатуре младший «брат»
Кто же из нас тебе виноват ?
Мы вырваться хотим – диктатора прогнали
Но вы нас так и не поняли
Как кони в трясине вы с «покон веков»
Неуж-то удел ваш навеки таков
Ну – сидите! Кому вы нужны !?
Раз вы сами себе не важны!

Ад тебя на землю послал
Ад тебе силу свою дал
Ты теперь объязан
Выполнять его приказы

Ты волю людей зомбировал
Целый народ под себя подмял
Бесовщину развел в православной стране
Ты злой гений народа ныне

Когда-нибудь они очнутся
Когда-нибудь к себе вернутся
Ведь русский не объязательно дурак
Просто промыты мозги его так

Ты людей как зверей стравил
Наихудшие инстинкты пробудил
« убивайте,жгите…»-Гебельс вещал
Ты хорошо его изучал.

Всем кто на землю нашу ступили!
Завоевателями себя возомнили?
Гитлер тоже так начинал урод
Но пришел на него «сорок пятый год»
Жаль только ваших жен, детей, матерей
Им перед Богом за вас отвечать сволочей

Ты нас шел убивать?
На смертях заработать?
Так не бывает!
В гробу тебя возвращают
Не пожалел ты мать свою
Как не жалел и чужую
Наемники всех мастей
Со всех русских волостей
Мы землю свою не давали отнять
Разделить, украсть, окупировать
Правда за нами. Не хотели понять?
О чем теперь толковать!

Вы же вышли из наших ворот
Русский разноликий народ
Не знали? Аль истории не читали
Москве-800, Киеву-1500. Забыли?
Младшие братья наши вы были
Стыдно на корни свои плевать
Миру недалекость свою показать
Владимир Киевскую Русь крестил
Другой тогда небыло. Уяснил?
Ты по уши в диктатуре младший «брат»
Кто же из нас тебе виноват ?
Мы вырваться хотим – диктатора прогнали
Но вы нас так и не поняли
Как кони в трясине вы с «покон веков»
Неуж-то удел ваш навеки таков
Ну – сидите! Кому вы нужны !?
Раз вы сами себе не важны!

Шел второй год войны
На плечах моей страны
На душе моей страны
Самой коварной войны

Сброд Донбасса не розглядели
Змею на груди пригрели
Отблагодарили чем могли
Укусили и уползли

Злорадно продавать нас спешили
Ну что, России услужили?
Хлебом-солью вас будут встречать
Там своим уже нечего жрать

Да, жизнь-бумеранг всегда
Вот и с вами случилась беда
Только не на кого, плача, пенять
Разбитые «градами» дома вспоминать

Нельзя в колодец плевать,
Нельзя мосты за собой сжигать
От своей страны вы отвернулись
И в чужой не приглянулись

Простите, вы это заслужили
С коварством в душе жили
Сами не знали чего хотели
Вами воспользовались-вы и залетели

Ви в землю лягли
Та злетіти високо
Ви не дозволили
Принизити нас жорстоко

Ми знаємо – Ви бачите нас
Не кидайте нас – ще не час
Орда поганців нових назбирала
Озброїла - на нас послала

Знову «смерчі-гради» б’ють
Знову похоронки йдуть
Та з пам’яті нашої Ви не підете
Назавжди в історію країни ввійдете

Час прийде – підемо в вічність
Чи може в небуття?
Від нас залежить –
Яке нащадкам залишимо життя

Те, що тепер лишаємо
На вдячність права не маємо
Самі рабами прожили
Нащадків в трясовину завели

Ще не один Майдан їх чекає
Мафія, корупція раптово не зникає
Багато ми її для дітей розвели
Дай їм Боже сили, щоб перемогли

Диктатура з трьох сторін
Захід – вихід для них один?
То що - їм туди тікати,
Чи на війні вмирати?

Тяжко на старість це знати
Самим злидарями вмирати
Дітям таку спадщину лишати
Якими словами їм нас поминати?

Так повелося в моїй країні
Жити не давали простій людині
Яка б влада не булла
Вона для себе жила

Ми заздрили європейцям
Далеким американцям
Терпіли, плакали, мовчали
За копійки працювали

Чого ж дивувались
Що над нами знущались?
Момент ми упускали
Коли окремою країною ставали

Тоді б нам всім піднятись
Щоб зараз кров,ю не вмиватись
Байдужість свою показали
Про войовничих сусідів не згадали

Вони окрепли за ці роки
Світові показують на нас свої клики
Вчасно не зібрались
От і діждались!

Колись закривались штрафбатами
Тепер – патріотами
Яка тут спільна суть ?
Озброєння їм, майже, не дають

Найкращих – на м,ясо?
Не страшно вам часом?
Чисті душею повірили вам,
Своїм багатим вождям



Мілліардери України! Опам,ятайтесь!
З патріотів наших не знущайтесь
Вони життя не жаліють на війні
А ви гроші ховаєте десь «на дні»

Не гнівайтесь, на правду не зліться
Багато хто за статки свої боїться
Та згадайте хоч своїх синів
Не кличте на них Божий Гнів

Бо коли час прийде
Він вас кругом найде
Тоді «буде каяття –
Та не буде вороття !»

Раби намагались з колін встати
Згодились на майдані це сказати
Катам наказано їх повбивати
І судилось їм «Небесною сотнею» стати

Та залишились ще живі
Хоробрі, активні, дійові
Змогли і владу поміняти
Та не змогли контролювати

Від,їхали на війну всіх захищати
Життя за нас класти, каліками ставати
Вас патріотами за це назвуть
Медалі Вам видадуть

Протези ж самі будете купувати
Кати Майдану на волі будуть гуляти
«Колишні» в кріслах своїх жирують
Чекають коли Вас на війні повбивають

То ж хоробрі, активні, дійові !
Вставайте скалічені! Ви ж іще живі
Справу кінчати, навіщо ж було починати
Тисячам побратимів «Н.С.» ставати

Люди не гра в кеглі !
Скільки вже доказувати?
Не дурні круглі !
Досить маніпулювати !

Однією рукою свічки ставите
Хороводи водите де ми вмирали
Іншою очі прикриваєте
Щоб катів під застави відпускали

Цікава ваша гра, панове,
І ви артисти не з останніх
Та все це нам давно не нове
І з вами теж «пасти задніх?»

Війна - війною !
І на неї не все можна списати
Цікавтесь країною !
Народ за все може спитати

Київ – в н о к а у т
Мер знає як досягнути
Країну – в н о к а у т
Народного гніву не минути

Вирішувати треба вже вам
Нашим майбутнім вождям
Скільки ще треба чекати
Щоб «путінських» департувати

Вони керівні посади займають
П,яні кацапи нами помикають
Як скажете? Нехай лишаються?
Керують нами, насміхаються?


Для чого ми владу міняли, вмирали
Щоб нами такі «кацаї» керували ?
Чи знову збиратись і старим, і малим?
І скаліченим воїнам ще живим !

Живуть на Україні ненавидячи її і нас
Половина країни їх уже зараз
Та вовк завжди на ліс поглядає
І кожен з них путіна виправдовує

Терпіть!Мовчіть! А якби їх вояки прийшли
Всі дерева на шибениці б для нас пішли
Це війна! На ній середини не буває
Або–ти! Або–він тебе вбиває! Не зміг і тебе немає!

Бездушні, безбожні, тупі виконавці
Ви вбивали студентів – надію нації
Іуди! За 30 монет ви їх продали
Вас доля накаже - де б ви не були

Ті з вас, що людьми були
Шкуру беркутні зняли – посвідчення кидали
Відмови давали – людей не вбивали
На бік свого народу ставали

А покидьки злість на людях зганяли
Свої «30 серебрянников» - відпрацювали
Після всього спокійно в автобуси сідали
Перед телекамерами, сміючись, від,їжджали

Теперішні вожді! Тоді - майбутні!
Ви пам,ятаєте ті дні незабутні?
Захарченки-Пшонки змогли повтікати
А «беркутню» ви могли б не випускаи?

«Сім няньок – дитина без носа»
Не знайшлося одного та владного голоса
То ви йшли за Україну вболівати
Чи так спішили владою стати?

Найманці поранених добивали
Нелюди! І це на весь світ показали
Зекам надоїло в тюрмах гнити
Прийшли в нашу землю лягти

Багата «отморозками» Росія - «их мать»
Та хто їх буде пам,ятать
Без могил кинуться заривати
Боятимуться афішувати

Звірі розумніші від них
Всіх мастей злочинців дурних
І ми повинні до них рівнятись?
І ми повинні з ними брататись?

Насильно нас нагнути ?
До п,яних «братів» повернути?
Скільки нас уже полягло !
Щоб цього ніколи не було!





Скільки ще нам помирати ?
Щоб світові показати
Ми достойні кращими стати
Допоможіть звір,я здолати!!!

Нам не потрібні земельні наділи
Ми ж у небо уже відлетіли
Не забувайте нас!

Нас били «смерчі-гради»
Бо управляли ними повзучі гади
Не забувайте нас!


Вони давно на землю нашу заповзли
Та вчасно розгадати ми їх не змогли
Не забувайте нас!

Нам було 20, 30, 47
Та залишили ми вас назовсім
Не забувайте нас!

Ми жити хотіли, любити, трудитись
Та випало за землю рідну битись
Не забувайте нас!

Старі батьки, дружини, діти
Простіть, що у небо прийшлось відлетіти
Не забувайте нас!

Найкращі сини України у мглі
А наволоч досі повзе по землі

Повертайся мій сину
Повернися наш тату
Повернися коханий
Повертайся наш брате

Серце матері плаче
Діти сліз не ховають
Кохана обійняти хоче
Сестри брата чекають

Син матір покинув
Діти батька не бачать
Десь коханий мій згинув
Сестри ночами плачуть

Син вже зброї не вдержить
Батько ще на війні
Коханий на Алеї Героїв
Брат в полоні страшнім

Хто задумав цей «покер»
Матері він не мав
Коли згине цей монстр
Як на світ він попав?

Гітлер в пеклі чекає його
Близького по духу побратима свого
А той землю кров,ю заливає- міри не йме
Коли сам здохне - вона його не прийме

Чи потрібен матері герой?
Матері потрібен син!
Чи хоче дитина бути сиротой?
Дитина хоче біля батька рости

Не на «Алеї Героїв» - під вінцем в церкві
Дівчина хоче поряд з коханим стояти
Не вдовою, а щасливою на цьому світі
Жінка хоче дітей доглядати

Не на цвинтар, а в гості
Мріяли сестри до брата ходити
Не в держави просити милості
Батьки хочуть з синами свій вік дожитии

Чому ж спокою ми не даємо,
Сильним світу цього?
Чому розмінною монетою стаємо
Для чужого правителя кожного

Хто ще не глумився з України?
Заглянемо в глиб віків
Як дивитися в очі дитини
Яка жде відповіді батьків

Не хоче нове покоління ні під ким «лежати»
Тому пішли державу свою захищати
Пішли на смерть, бо з «голими руками»
Свої ж правителі грабували нас роками

Прогнали їх – нові прийшли
Ці теж не з бідних
Знали на що йшли
Не беріть гріх – не киньте ворогам на сміх

Не жалійте міліардів своїх
Звичайно, ви привикли вже до них,
Боже, не покинь нас бідних
Та воїнів своїй країні вірних

«Ягненок в жаркий день
Зашел к ручью напиться»

Та поряд бігав, як завжди,
Неситий «братик-вовк»
Шматочок ласий –треба прихопити
Знайти підставу – ухвалити

Недовго зграя сумнівалась
Озброїлась в похід зібралась
«Кто они против нас –
Расщелкаем – нараз»

Та перед тим, як убити
Вирок треба оголосити
«Ты язык наш не любил
Нам не давал и сам не говорил»

Ви ж стільки років у нас живете
Всім користуєтесь, що хочете берете
І мови вашої ніхто ніколи не чіпав
«Молчать. Я что солгал?» - вовк заричав

«Негодные. Жыть захотели?
Здесь я решаю - Я не разрешаю.»
Щоб право на життя у «брата» не питати
Потрібно економіку скоріш с колін підняти

Знають діти ще з малих літ
Закон честі – він на весь світ
Не сильний, хто меншого кривдить
Слабкий, бо світ він ненавидить

Боягуз у спину стріляє
Злодій краде - не попереджає
Ненаситний до сусіда заглядає
Він так привик – міри не знає


Не стане мудрий ріки крові проливати
Хто людина – знає, у ж кожного мати
А хто вас на цей світ породив
Ту нелюдь – хто ріки крові пустив

По всій Україні могили героїв
Найкращих!Хто честь Батьківщини відстояв
Наспіх озброєні, зраджені, напівголодні
На Вас йшли армади сучасної зброї

«Братии» озброєнням хизувались,
В полон брали, сміялись, знущались
Не перший раз їм в чужій країні хазяйнувати
Гвалтувати, різати, катувати, вбивати

Безславний кінець їм буде
Бо світ їм цього не забуде…

Гітлер своїх зомбував –
Вищою расою називав
Як треба слов,янина зомбувати,
Щоб ішов слов,янина вбивати

Ви прийшли нас повбивати,
Щоб від Європи врятувати?
Чи за те нас повбивали -
Не даємо країну на куски рвати?

Вашу б країну так рвали,
Як би ваші вожді реагували
Вони роззброювали нас роками
Готовились взятии «голими руками»


В історії рились – Бандеру знайшли
Це привід сьогоднішнім нам докоряти
Ті, що на територію нашу зайшли
Давно Бандеру обійшли

Росіяни, невже ви так хочете війни?
Безславно окупантами гинуть ваші сини!
Ви не можете не знати – час прийде
«Хто з мечем на нас іде – від меча і пропаде».

Час розплати настане
На землі вас не стане
Чим закінчують окупанти –
Скажуть історії фрагменти
Як правило – крахом
Їх «гітлери» - прахом
Вам своєї землі мало?
Чи може її у вас не стало?
Насильно милими не будете
Вже і по-собачому гавкаєте
Ви ж не любите Україну
Готові вкласти її в домовину
Українців ненавидите
З усіх сил винищуєте
Головорізів наймаєте -
Своїх теж не жалієте
Всіх на нас кидаєте -
Озброєння ж добре маєте
Та в народі поговірка є
Вона вам нічого не нагадує –
«Озброєні до зубів –
Залишаються без зубів»