Автори /
Тетяна Кльокта (1964)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
ПОМІЖ ДОЩІВ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Ледачий вечір
•
Маленький дощик
•
Де живуть громи
•
Пастушок
•
* * *
•
Шевченко до батька
•
Мій Шевченко
•
На довгий шлях синові
•
***
•
Слова...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Дощить… Дощі дощів передощили.
Громи похрипли. Небо попливло.
Громи похрипли. Небо попливло.
Хрущі хрущать об скло віконне.
Хрусткі думки. Обличчя сонні…
Хрусткі думки. Обличчя сонні…
Переливаючи з порожнього в пусте
І повертаючи з пустого у порожнє,
І повертаючи з пустого у порожнє,
Переливаючи з порожнього в пусте
І повертаючи з пустого у порожнє,
І повертаючи з пустого у порожнє,
Є в мені всього потроху:
Трохи впертості і злості,
Трохи впертості і злості,
Я живу на краєчку тиші.
Сум і спокій приходять в гості.
Сум і спокій приходять в гості.
У синю річку ночі запливу
На човнику хисткому, наче свічка.
На човнику хисткому, наче свічка.
Я прокинусь сонячним зайчиком.
На вікні смарагдовим пальчиком
На вікні смарагдовим пальчиком
Розкинувши руки, розправивши плечі,
Розлігся на хмарі загублений вечір.
Розлігся на хмарі загублений вечір.
Маленький дощик заблукав
Туди, де гріє сонний вечір
Туди, де гріє сонний вечір
Пропливають небом хмари білопері,
Пропливають чорні, зліплені з пітьми.
Пропливають чорні, зліплені з пітьми.
Вечір дме у місячний ріжок.
Я беру дубець чи батіжок
Я беру дубець чи батіжок
Згинається цей світ, мов пластиліновий,
А потім раптом трісь – немов вініловий,
А потім раптом трісь – немов вініловий,
- Чумакуєш, батьку?
- Чумакую, сину:
- Чумакую, сину:
Антонич був хрущем, а я – то роси,
Що падали дощем під ноги босі,
Що падали дощем під ноги босі,
Візьми в дорогу зірку на крило,
Усмішку літа і роси зернину.
Усмішку літа і роси зернину.
На солодкій скрипці споришів
Грає втома, розганяє тишу.
Грає втома, розганяє тишу.
Слова пусті і повні вщерть,
Дурні, крикливі, безголосі,
Дурні, крикливі, безголосі,