Автори /
Тетяна Кльокта (1964)
Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі
"далекі, холодні й взаємно жадані..." - гарно, але не зрозуміло, чому діти "духмяні" і серце не просто плаче а "реве" (не зовсім поетично)