Автори /
Ігор Роїк (1987)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Серпень
•
Невiддiлимi
•
***
•
Пiвгодини як дощить
•
Жимолость
•
Ти не дарма обрала час цей злива
•
Ти прийшла в цей сад навмисно
•
Сонце, звідки ти сходиш?
•
Ескізи дитинства
•
Вода
•
Відчуття
•
Дощ на вікні
•
Запівночі
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Простота
•
Тссс
•
Біль не зникне болі втратою
•
Все проникає
•
1917, 1991, 2014
•
Театр на колесах
•
***
•
***
•
Розпиляємось
•
Я відчуваю
•
***
•
***
•
***
•
След
•
Миті
Ти, серпень, вперше вийшов злаком,
Роняючи останню стрункість,
Роняючи останню стрункість,
Нехай весна твоя, країна, стала інша –
Душа є садом у дворі старому,
Душа є садом у дворі старому,
У подумках тайна храниться,
Озвучить її тепер пошепки
Озвучить її тепер пошепки
Півгодини як дощить,
Міряють плечима стіни
Міряють плечима стіни
Я б безславно не гнав сивину
Прикрашати чоло моє в приморозь,
Прикрашати чоло моє в приморозь,
Ти не дарма обрала час цей злива,
Коли у зорепадну ніч окутав небо смуток,
Коли у зорепадну ніч окутав небо смуток,
Ти прийшла в цей сад навмисно,
Щоб лилася солода
Щоб лилася солода
Сонце, звідки ти сходиш? Нізвідки…
Трави росами вмили вічі.
Трави росами вмили вічі.
Де ті, де ті дві нерозважливі стопи?
Без жаги молочні трави випили до стезі.
Без жаги молочні трави випили до стезі.
Вода холодна, щира, безкорислива,
Лиш по коліна у тобі і вже прости,
Лиш по коліна у тобі і вже прости,
Ця мить, що варта всього дня,
Ці кілька проміжків в секунди,
Ці кілька проміжків в секунди,
Так ніжно падав ти, мов з рук,
На вікна опускався з віт,
На вікна опускався з віт,
Заціпенілу душу
запівночі
запівночі
Не ті, хто зросли просто неба,
Я їх впізнав би по суцвіть
Я їх впізнав би по суцвіть
А якщо не за те ми взялись,
І фарбуєм чужу замальовку?
І фарбуєм чужу замальовку?
Все боїться цих сутінок. Повітря мов ртуть,
Збилось в тисячі згустинок.
Збилось в тисячі згустинок.
Пройти усі їхні стежинки,
В снопи збирати соломинки,
В снопи збирати соломинки,
В мить коли предмети мають погляд,
Їх зіниць приціл я відчуваю.
Їх зіниць приціл я відчуваю.
Мов кисень, загнаний в куток,
Непримиримий з неприроднім станом,
Непримиримий з неприроднім станом,
Тсссс. У запазусі тиші
Серце читає… Прости…
Серце читає… Прости…
Біль не зникне лише втратою.
Закричало тепер листя
Закричало тепер листя
Все проникає. В руці вже рука,
Стерті в ній лінії. Не помічаю,
Стерті в ній лінії. Не помічаю,
Туман на світанку не пустить прозріння,
Як привид на сходинках ганку,
Як привид на сходинках ганку,
Театр на колесах
крізь ями колії без тями,
крізь ями колії без тями,
Потаврувавши клеймом невинним,
Місяць заслав у вітри повітря,
Місяць заслав у вітри повітря,
Як прощалась герань з пелюстком,
В тій же легкості ніжного танку,
В тій же легкості ніжного танку,
Розпиляємось… Ми єдиним
Многособієм прикидаємось,
Многособієм прикидаємось,
Я відчуваю. Закутий в руках
Ночі, у атомах темного кисню
Ночі, у атомах темного кисню
А знаєш, так наче в противний бік двері
Відкрити – за ними ти сам усе твориш…
Відкрити – за ними ти сам усе твориш…
Повітря, ти впило природи соки,
Твій погляд став мені нестерпно гострий,
Твій погляд став мені нестерпно гострий,
Коли в висках безсилих
Тріщали думок звуки,
Тріщали думок звуки,
Не обязуясь найти, отныне
Я побегу по молчанью лет
Я побегу по молчанью лет
Я згадав, що значать миті.
Повз застиглих в небі куль
Повз застиглих в небі куль
Огляди