I'm not trying to pretend
But it's simply who I am
Girl with pain instead of smile
Let me dance here for a while
And I'm not trying to be good
It's just my natural mood
I see your face and start to cry
Loneliness is a friend of mine

2018

Вона відкрила кран - вода не бігла.
Вона просто сіла і збагнула：
Що яка б надія не залізна,
Та вона давно її погнула.
В таких місцях шукати воду марно.
Вона чекала довго і заснула.
І як би не було надворі гарно,
А зиму вона точно не забула.
І їй хотілось в тебе попросити
Останню краплю, але ти не вдома.
Здавалось, що вона доволі сильна,
Але її життя суцільна втома.

2018

Часто так важко, а я випадково
Збираю докупи загублене слово.
Через усі ці бентежні формації
Ми забуваєм про прокрастинації.

Вальсом і танго,
Дибільними звичками,
Гірше -
Словесно-фізичними стичками.

Часто так страшно, а я вимагаю
Згадати усе, що я знов забуваю.
Через обмани, поразки, фрустрації
Йдуть наші звичні глухі демонстрації.

Содою-сіллю,
З йодовими плямами
Краще -
З емоційно травмовими ранами.

2018

Моя психіка травмована,
Але далі чогось треба жити.
І це не правда, що тобі на наступній виходити!
Я скоро сама піду...
Ти будеш дивитися мені у слід,
Будеш збирати докупи поломані квіти,
А я просто піду...
Мені немає куди приходити,
Немає куди приткнути свої саджанці.
І невідомо де я зберігаю свої речі.
Це просто свято,
Коли на голови тих хто у відчаї падає сніг.


2017

В мене є горб
На твоїй спині,
Я ношу його кожен день.
А ці квіти рожеві, що на вікні,
Проростають з моїх пісень.
Я збираю слова, ті, що падають з рук,
І докупи під двері кладу.
Я лишаю їх там і кричу тобі в слід,
Що ніколи уже не прийду.
Як ти плачеш - боюсь,
Як сміюсь я - кричиш,
Але все ще на місці стою.
Може краще все так,
Бо якщо замовчиш більше місця собі не знайду...

2017

В образах вбивають нас,
В образах ми тонем,
Лиш в образах ясних твоїх ледь притомних
Я буду.
В прекрасних мелодіях,
В уїдливих звуках
Їх голос походить на шипіння гадюки.
Лиш голос твій яд
Я п'ю.
Потомленні сонцем,
Замучені словом
Такі не прості для розгадки ці мови.
То так страшний,
То так смішний
Самосуд.

2017

Мене більше хвилюють інші питання,
Бо мої починання - це страшні вимагання.
Ти не вперше тут ходиш, ти не прийдеш востаннє.
Ти пройдеш і твій рух вмить зітре всі страждання.
Всю ілюзію страху, всі ілюзіі долі.
Ми усі немов птахи - ми не вільні на волі!
Зачаїлись інстинкти, всім керує природа.
Проти цього людська авторитарна порода.
Я продовжую битву, намагаюся всує.
Ти прийдеш і так просто усіх нас потруїш.
Нам не сила тікати, ми живем на прохання
І на наших вустах причаїлось мовчання.

2017

Породжені страхом заручники долі,
І нам залишається жити в неволі.
На стінах тримається,
Ніяк не зітреться.
Твоє намагається -
Моє вже не б'ється...

Забуті й написані знову, поволі
Спускаються з неба розбиті і кволі.
Вони все стараються,
Їм не вдається.
І вже не пручаються,
Бо зіпсується.

Послухай, не треба чекати до ранку.
Послухай, тікай! Тікай на світанку!
Тут вечір, тут темно,
Тут страшно і злива.
А сонце сідає,
Сідає зрадливо.

2015

Не хочу, не змусиш.
Не хочу. Не хочу.
Пошкрябаю стіни, вчеплюсь за сорочку.
Схоплюся за двері, впаду на коліна.
Не хочу, не змусиш. Я вільна людина.

І знову як було. І знову спочатку.
Підійди до мами і обійми татка.
Пограйся ще трохи, слухняна дитина.
І от ненароком поб'ється картина.

Покажи всім зубки, нехай повтікають,
А потім як завжди гукають, шукають.
Спитайся у Бога, чия це провина?
У тебе в цім світі проблема єдина.

"Пробачити треба, пробачити мусиш" -
Що ще мені скажеш? Я вже не боюся.
Твоє божевілля, рік кожна хвилина.
Я ще не здаюся, я б'юся невпинно.
2015

Самотність вбиває повільно,
Підступна хвороба людей.
Чуєш цей крик божевільний?
В мене вже немає ідей...

І прийдуть непрохані гості -
Забрали, тепер не твоє.
І знову вставати о шостій,
І жити життя не дає.
2014

Хто не боїться пащі смерті,
Хто тихо спить в долонях зла,
І не боїться тут померти
Не маючи свого крила.

Хто мав оберігати - став бідою.
Хто мав любити - холодом війнув.
Мабуть, найлегше лиш тебе убити,
Але боюся втрапити я в совісті тюрму.

Твої прокльони - замість утішання.
Замість любові - тисячі образ.
Твоя любов паршива як паскудна кава,
Що в плями виливалася не раз.

І поки маю лиш одне бажання,
Щоб спогади ці вилились не в біль.
А сльози змити може лиш кохання
Настільки чисте, як уламки моїх мрій.
2014