Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Василь Луцик (1996)



Художня проза
  1. Минуле
    Минуле має запах. І цей запах не є сумою всіх його запахів. Він не є чимось середнім, чимось виведеним із них. Він просто є. І в особливі моменти нас турбує. Навіть якщо закрити носа чи випити заспокійливе. І хоча не вдається точно його назвати — він просто є. Змушує серце щеміти та відчувати якусь невимовну тугу. Неможливо вловити момент, коли він приходить і так само несподівано йде. Він просто є. І деколи здається, що це запах нас теперішніх.

    2016


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  2. По-іншому
    Вже скільки віків людство живе цією жагою руйнувань!
    Цивілізація, культура, мораль – вони лише деякий час утримують розум від пробудження того безумного берсерка, який прагне знищити все – і навіть

    самого себе...

    Є – є спосіб "лікування"!
    Та він не кращий за саму "хворобу", бо передбачає доведення її до максимуму. А далі людина, як істота, що вважає себе вищою за тварин, має побороти цього жахливого демона.

    Розумієте – це стан, коли бажання не просто заповнило душу, не просто підкорило її –

    а коли душа перестає існувати.

    Коли немає її! А є лише всеохоплююче бажання.
    Бажання ненанавидіти.
    Бажання вбивати...

    І от тоді людина – Людина! – повинна відмовитись.

    У момент, коли у неї нема душі – вона повинна її створити – створити собі нову душу без ненависті.

    Бо така її воля. Відтепер
    і назавжди.

    2015

    "Короткометражний фільм "
    Коментарі (2)
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка 3