Логін
Пароль
Зареєструватися?
Забули пароль?
&
Автори
Поеми
Інша поезія
Рецензії
Публіцистика
Рейтинги
Статистика
|eng|
?
Молоде вино
Homo scribendi peritus
Класики
Вічноживі
Вірші,
проза,
аналітика,
огляди
Автори
/
Василь Луцик
(1996)
На наших могилах не буде дощу, бо ми помираємо в космосі.
Автор
Вірші (69)
Інша поезія (22)
Поеми (0)
Аналітика (0)
Проза (2)
Рецензії (0)
Публіцистика (0)
Коментарі
Інтерв’ю
За оцінками читачів
За оцінками "Майстерень"
За коефіцієнтом прозорості
За змістом
За назвою тексту
За кількістю коментарів
Останні прокоментовані
Інша поезія ⁄
Переглянути все відразу
•
***
ходить сон коло вікон
і голосить під ними
•
***
сталь обгортає листами тіло
великими – тулуба
•
***
Під час дощу літають іскри –
вони з мого багаття,
•
***
холодно вітряно си!ро
гаряче па́люче у! мені у! вогні
•
***
всі хто просили тиші
всі хто просили щастя
•
***
Будьмо знайомі – сонячний бог, повелитель сонечок.
•
***
– Йдучи досередини дійдеш до меж. Якщо ти смієшся і плачеш – чому ти живеш?
•
***
Спека спалила останніх людей –
б’ються сини Ізраїлю.
•
***
терористи ховають у місті зброю
дурні терористи
•
***
Плаче Республіка над синами, полеглими у бою. Плаче моя Республіка!
Сльози її пекучі. Сльози її гіркі.
•
***
зі щитом чи на щиті
кричали люди усміхненим воїнам
•
***
Культу особи не вибудовую –
спльовую.
•
***
Впало на квартал гудіння літака –
вгодований шум затих.
•
***
Впало на квартал гудіння літака –
вгодований шум затих.
•
героїчне
Поміж космічних струн і стебел всесвіти дивляться в тебе: "Агов, людино! Що там нового на зоряній карті?".
•
42
у Дніпро крокують когорти душ
сохне документів китайська туш
•
***
Колони із білого каменю
Із білого каменю арки
•
***
Люди – дивіться!
У небо дивіться!
•
***
Вечір пахне ліхтарями…
•
***
Ліхтарі-конформісти світять оранжевим –
от би вже бути старим, зрівноваженим.
•
***
Ми шукали ідеали – всього мало нам було. Ми співали, ми кохали, та шукали ідеали.
Ми усіх людей питали, ми питали неба. Ми шукали, ми шукали!..
•
***
Кудись поспішають трамваї. Напевно – до краю. Кудись поспішають – бо їх там чекають.
Кудись поспішають. Напевно, так треба. Шляхами згоряють: до мене, до тебе…
Переглянути всі твори з цієї сторінки