Кароліна Бундаш (1995)
|
серце - це талісман.
тільки хтось обирає граніт,
а в когось у грудях цвітуть рубіни.
|
Це тільки здається,
що рими слухняно лягають у клітку зошита просто з горлянки кулькової ручки,
що літери одну за одною хтось випльовує на папір...
Ти - ювелір,
бо трапляються вірші-обручки, -
вірність спогадам, що не пройшли у прямий ефір...
вірші-перстні,
інкрустовані скельцем - у -надцять каратів болю і глибини.
й непоказні
тоненькі вірші-на-серце
із безцінним святим оберегом
"С п а с и й с о х р а н и"...
for N.
наодинці з собою ти чиста, мов білий аркуш,
дозволяєш тиші вливати у вуха Muse,
вагітнієш спокоєм, вигрібаєш з-під серця сварку,
і кожне слово зализуєш, як укус.
у тебе від смутку росте тоненька зморшка на лобі,
ревнощі дошкуляють сіллю в куточках губ,
ти просочена його ніжністю до суглобів
і ладна з його очима узяти шлюб.
скільки ночей ти засинаєш під один і той самий спогад,
який вже давно став для відчаю затісним?
пам'ять - мов пастка, дійматиме до живого,
поки не викраде дні наодинці з ним.
2012