Я Оля космонавтка
Я новий турбостарт
Літаю дуже швидко
У космосі принад

Я Оля марсіанка
Новітній зорехід
Астральний дережабель
Ментальний усеїд

Відверта спрага мучить
Нових ідей пізнань
Я Оля біоробот
У космосі Інь-Янь

Вдягну собі сандалі
Літатиму у них
Я Оля астронавтка
Я НеоКосмопсих

У подорож астральну
Скафандер одягнУ
Скарби і філософські камені
В тих просторах знайду

А може хтось бажає
Зімною мандрувать
То разом політаєм
І тих скарбів шукать

Чарівні як жахи
В очах-черепахи,
У долонях жаби,
А на грудях-краби.
На колінах змії,
Із струмочків-мрії.
У вухах звивають
Свої гнізда сови
І жує волосся
З дзвоником корова.

Безсонна ніч попереду
Позаду тихий день
І сонце впало в середу
А середа в четвер
Бездушні мрії марення
Щоденне каяття
Залишилось у пам'яті
Чиєсь-моє буття
У росах травах скошених
Шукала свої сни
Ховала їх у пазухи
В комори до весни
Збирала сонця промені
І блискавиць вогонь
Втікаючи від поглядів
Від дотиків долонь
Спинити не наважилась
Хвилину а чи мить
Од віку скільки створено
Нехай собі біжить
І крила хоч загублені
Та знайдені у снах
Думок сум'яття рубане
Відтворене в віршах
По вінця вже наповнена
Грааль душі свята
Дитиною всміхається
Стареча самота
Причинно так блукаючи
У вимірах часу́
Спиняюся помо́люся
А потім далі йду

Правда - сміялась
Журба - відверталась
Мрія - втікала
Любов - забувала
Радість - ридала
Сльози - летіли
В очі - з минулих
Вітрів - запізнілих
Криком - знімілих
Серцем - змілілих
Життя - залишалось
В очі - сміялось
Зі смертю - браталось

Королі і дами
Бережуть свої вуха
Коли вітри́ співають
Нічні сонети, слухай!
У них хтось безіме́нний
Загубив своє королівство,
Що звели Великі Леви
І назвали Великим містом.́

Я -система,
Антена, емблема!
Я-система,
Картина, поема!

Напишіть, створіть мене, намалюйте,
Вивчайте,критикуйте, систематизуйте!
Удосконалюйте, очищуйте, друкуйте,
Читайте, бачте,спостерігайте, чуйте!
Я Ваша екосистема-рятуйте!!!

Falling song
Somebody will say "Good bay"
Somebody: "Forever"
Somebody with rain will cry
Someone raining never
Somebody will fly to sky
To the yellow halo
Lives we all, we always dye
Falling time each year
But after all the wind'll come
And we'll become together
Just one step to the glory fall
Just one look to the mirror-eye
Just one fly to your world, your sky
Take my hend we will never dye
Take my hend...
We will never dye.

Сьогодні малюю віршами,
Виписую грані- слова.
Пензлі з думок круговерті,
Слову навчаюсь в Христа.

Вкраду у свої вічі сонце,
Вкраду у свої вуха вітер,
Вкраду в свої долоні дощик,
Вкраду у свої ніздрі квіти.
Вкраду у серце все, що бачу,
А що не бачу-візьму,
Вкраду себе. тоді заплачу,
Крадіжку сліз солених здійсню.
Вкраду собі життя на волі,
Вкраду також собі струмочок,
А камінці вкрадуть підошви
Колись украдених постолів.

Стихає гамір, день вмирає,
Як ти вмираєш щохвилини.
Прощайся з сонцем, з небокраєм,
Прощайся з тілом, о людино!
Твоє ім'я в душі погасне
І станеш ти Нічим, і Чимось,
І всесвіт твій всесвітнім стане,
Ти з простором-едине ціле.
Не поспішай, це рух прискорить,
Замовкнеш-закричиш щосили!
Дощу краплинка-морем стане
З любові створиш корабель,
А з молитов напнеш вітрила...
І вже спинити неможливо
Життя земного бачення як дива...
Тоді воскреснуть дово-крила,
Політ у себе-віри міра.

Невже ти віриш
В те що ти живеш?
І сонце й дощ
Є над твоєю головою?

Невже ти віриш
Що колись помреш,
І рідний хтось
Заплаче над тобою?

Якщо це так,
То дивно се мені,
Не знаю я, чи я пишу ось тут,
Чи ні...

Та вірю я
Лише в одне
Що Вічніст Бога
Справді є!

А ти і я
Й усе земне
Лише примара,
Сон лише.

Та вже як снишся
Ти собі
То будь собою
В тому сні !

Я готова менять краски,
Тела, тело
Только бы видеть
Твои глаза
Я готова теряться,
Находиться в белом
Нырять в жизнь
И возрождаться как Феникс
Ис пепла
Только бы знать тебя
Я замолкаю ветром
Рисую мелом
Разбавляю цветом
На полотне дождя...
Я утопаю в светлом
Океане неба
Отражаю солнце
Свет расплавляет тебя.
Нет больше граней,
Границ, плена и расстояния
Разъединения на города
Есть только мёд забвения
Плывущий по венам
Свежий вздох ветра
Которым касаюсь твоих волос
Твоего лица.
Вглядываюсь глазами
Других людей на мгновение
Снова вижу твои глаза
"Кто ты?" спрашиваю у времени
Растворяясь в его течении...
"Тот кого ты ждала."

Істина, як стала точка в круговерті...
І досяжна ціль лиш для поетів!

Пронизивши крізь нитку-голку
Пронизивши крізь розум славу
Відчуджень віру будувать не варто
Безсильність духа і насильство ока...
У рук "руче'ньки" виросли маленькі
І "сонце" народилося у сенсу.
Кришталь-із крил ідей столиких
Із чистих роздумів з'явилось "Еко"
Пропасниця зачала прощу
І породив Енох Епоху.

Шприци, наручники, наркотики...
І я проста наручна наркоманка,
А може не проста, але складна
Кохання мого лихоманка...
Кричати, рота затуливши,
Мовчати, так і не навчившись
Сприймати методи навчання
Проколу голкою "чекання"
А шприц наповнений водою,
Землею, сонцем і травою
І все розчинене ТОБОЮ.

атсув юувобрафаз иматсуВ
йечон ізядолок в юудялгаЗ
ашуд аненвопс мобен минтикалБ
йечон ютсінжін мецнос минтагіаВ

Знайти реальність
Серед візуального
Знайти абстрактне
Серед подрібненого
Відчути щось часткове
У загальному
Побачити духовне
У матеріальному
А матеріальне
Віднайти в ідейності
Нову ідею
Вивести із звичайного
Звичайне відокремити
Від аномального
І відповідно
Аномальність від буденності..

Якби не було тебе,
Не було би й мене,
Бо з чиєго б ще ребра
Мене виготовили...

Якби не було вітру,
Не було би хвиль в океані,
Не було би руху,
То ж не було би часу...

Якби не було повітря,
Не було би сонця,
Не було би вогню,
Не було би води, чим його загасити...

Але якщо б не було вогню,
Не було би тебе, ним сотвореним,
То ж не було би ребра,
З котрого мене виготовили...

Відкриваючи очі
Пізнаєш білу стелю
Вікно, світло світу
І замкнені двері
Ідучи в світ незнаний
Із рідного дому
Пізнаєш нереальність
Реального, втому
Поглинаючи світу
Цього атмосферу
Пізнаєш CO2
І засмічену еру
Розпаливши багаття
Багате на попіл
Відчуваєш можливість
Все відкласти на потім

1998

Очі - Засмальцьовані
Душі - Зкавальцьовані
Вуха - Закупорені
Егом - Поневолені
Дрантям - Короновані
Мріями - Оголені
Думами - Відтворені
Прагненням - Впокорені
Тілом - Нагороджені
Снами - Пошматовані
Душі - Замасковані
Спрагою - Заморені
Нелюбов'ю - Втомлені
Вірою - Оновлені
І Любов'ю - Створені

Чи крадькома, чи ненароком,
Загляну майже в серце, майже оком.
Погляну майже в ніч глибоку,
Відчую нежиття і майже спокій.
Проросте деревій і заквітне каміння,
Буде день, буде ніч, наче слайди, видіння
І заплющити очі я захочу на мить,
Запалити дозволю, що одвіку горить...
Безпідставні омани, відкриваючи світ
Нагадали дочасу майже визнану річ:

ХТО РОДИВСЯ ІЗ ЛОНА
ХТО ЛІПИВСЯ ІЗ ГЛИНИ
МАЙЖЕ ВСІ У КОРОНАХ
Всі могутньо-безсилі...

Не діяти - Не мати страху
Не вірити - Не мати зору
Не чути - То не співчувати
Не знати - Не спостерігати
Не мріяти - Часу не мати
Не думати - Не розважати
Не нищити - Оберігати
Не занедбати - Знати
Не стримати - Не врятувати
Не виграти - Бажань не мати
Не грати - Г'рат не мати
Не лінуватись - Жити




2001

Незнайдене - Загублене
Нешукане - Нестворене
Загублене - Дароване
Шановане - Оновлене
Мовчазне - Помірковане
Крикливе - Замасковане
Відкрите - Намальоване
Закрите - Закорковане
Померле - Ненасичене
Воскресле - Віри сповнене
Щасливе - Безтурботливе
Миттєве - Несплановане
Приємне - Безкористливе
Недійсне - Ще не бачене
Земне - Тяжіння сповнене
Тяжінням - Все пробачене