Старанно заповнюю формуляри
сторонніх квартир.
Порушую у них відлік
секунд-хвилин-годин.
Та знаєш,
що б не робив -
я знову один.

Коли не зі мною,
а там десь далеко
І відстань між нами
не кілометри,
а зорі.
Я прошу,
Задля сонця твоєї планети,
Що зігріває шляхи
Для нових мандрівників,
Задля мовчання вітру,
спокою твоїх берегів,

Кохай і живи.

Хочу знову
лишити
втому.
Там,
де листя цвіт
опав,
зів'яв
та льодом став.
Весна прийде -
омине.
Бо у душі
липневі дні
затишні.

Здається, сонцю треба
схуднути -
давно не зазира в кімнату.
Колючим дротом обгортає
твій захід-схід.
Також до мене не пускає
твій ніжний світ-танок.
А я чекаю...
Я все чекаю на дзвінок...

Небо огорнуте темними хмарами,
та рясніє душа помаранчева.
Знову постріли, вибухи, спалахи –
І посипались вишні з дерев.
Десь півмісяць у небі високому
геть розбитий-побитий валяється,
бо заплутався в чорні дроти…

А малому ввижається-мариться,
Що вертають додому назад
його тато і брат…
Хоч не так!..
Перед очима лиш погнутий місяць
та обірваний кулями сад.

Ми, мабуть, таки божевільні –
Розкидаємо листки всюди з віршами…
Календар завмирає з сірими днями,
Годинник перестає битись об стіну,
І люди заводять свій механізм на роботу,
Сплять, йдучи по вулиці,
І вже сонце в небі нічному світиться…
Це людина.
Все людина рухає, переставляє, змінює.
А сама стоїть і дивиться,
Давиться світлом ламп, у скло захованих,
Та все дивується…
Таки божевільна.

Не дивно, що залишилися вдома
Слова , думки…
А я перед тобою,
Неначе гола.
Зігрій мене, цілунок дай
і обійми…

Поховай під собою,
Сховай од всіх лих.
Прошу і плачу…

Я лише знайома…
Мене немає у твоїй душі.


02-05-15

Чи мають сенс наші проблеми
у неба вічній зорині?
Де сплять і бачать сни зірки...
Та думають, чи так воно і треба
байдужість зберігати у думках,
до серця зачинити двері
та не впускать на ризик свій і страх...
Чи треба?
Та чи ми, люди, глиби з льоду й пилу?
Ми не зірки.
Хододність нам не до лиця.
З байдужістю зника тепло й життя.

Твої вуста - мов яблуневий цвіт..
І їх так любо цілувати...
Навіщо думати-гадати,
чогось вишукувати, ждати,
коли є ти?
Слова твої - неначе мед,
а голос - як струна дзвінка.
мелодія тонка...
Заграє -
враз пізнаю:
звучить вона
лише
для мене...