•  ***

Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.

•  ***

І огорне безмовність, таке безголосся тверде,
Мов каміння, довіку у водах підземних укрите.

•  ***

День, як аркуш, простерсь. Обростають товстою корою
Низьколобі дахи. Відпливуть мої сни до води,

•  ***

Як і вчора, дощить. Ми чужинці. В яву чи вві сні
Що звело нас обох у забутому Богом замісті?

•  ***

Як останній сірник, тягне димом закурений ранок,
так далеко, так низько гойдається вогник од свічки.

•  ***

У місті залюдненім, що над рікою, у місті великім
бачиш ти те, що не бачив,

•  ***

Тут птахи не злітають у небо, а падають ниць,
Гостродзьобо вгрузаючи в землю свою, як чужинну,

•  ***

Небо вдосвіта змовкне і стане як брила - камінне,
Щойно води озвуться до смерті стома вояками...

•  ***

Ми – гірські скороходи. За нами – міста і сади.
Перед нами – пащеки вогненні - вулкани, рівнини.

•  ***

Уранці за вікном безлисті віти,
Тремтять, як мерзлі доста голоси.

•  ***

Загубитись опівніч у білому видиві трав,
Як Хомі, що мине, із вакацій вертаючи, хутір.

•  ***

Я тебе не зцілив, бо слова переповнили глек
І до ранку стекли. Озиваючись болем у жилах,

•  ***

Задрімаємо в гіллі, колишучи зранений сад,
Що від ночі росте, бо слова у німім доростанні.

•  ***

Обнялись у полі.
Ще серце тремтіло, зім’яте памороззю,

•  ***

До прозорої бухти причалить натомлене літо,
І з надпитого дзбану поллється струмина вина.

•  ***

Іще птахи тріпочуть біля уст,
І пробудившись, обважнілим тілом

•  ***

І під глиняним небом залитої сяянням хати
Почуваюся деревом:

•  ***

З голих пасем води ти у мене зориш,
Як легенда сарматська

•  ***

Човни долонь на течії грудей
Тремтять, немов торкнувшись краю неба.

•  ***

Мовчиш… І вода молодіє. Мар’яно, Маріє.
Звідкіль ти приходиш? Куди оце ждеш переправи?

•  ***

Опало птаство в руки прохачам,
Не в силі жаль осінній побороти.

•  ***

Чи мариться, чи мається лишень?
Човни застрягли. Це ж веслує осінь.

•  ***

Що тобі, панно, запрагнеться? В пізніх садах
Стало безлисто, заводнено і чорноптахово.

•  ***

Кудись у даль нестримний чвал коня
Тебе відносить. Надовкола лунко.

•  ***

Дівчино в білому, блякне видіння сумне,
Дівчино руса, занурені руки у воду,

•  ***

Наснилося, що був ти вояком
Стрімкої раті. В чаші спорожнілі

•  ***

Камінний дім на вигоні схиливсь,
Закривши вид посохлим виноградом.

•  ***

Два пагорби звелись за виднокрай
І на собі тримають кволе небо.