Ялинонька
І
Все навколо притрусила,
снігу намела
І красою полонила
зимонька-зима
Ми ялинку відшукали в
лісі, де казки,
Разом усі дружно співаєм
залюбки.
Приспів:
Ми тебе прикрасимо
барвами чарівними,
Будеш в нас, ялинонько,
наче королівною!
Хвоя із сніжинками, а сама
блискуча вся,
Будеш в нас, ялинонько,
перша найгарнючіша!
ІІ
Радість-магія настане, тільки
зачекай,
Ти її впіймай в долоні і не
відпускай
Найяскравіші гірлянди
будуть навкруги
І весела пісня, і сніжки, і
сніги!

М'язи!
Ефектність!
Шик!
Скоро лягай! Щоб виспатись!
Люди - це не тіла -
Люди - тілесні пристрасті.

Муштра!
Тоді парад!
Пішо чи кіньми чорними
Люди - це не душа -
Люди - це церемонії.

Важко, та множ добро!
Щиро всміхайся, весело!
Люди - великий культ!
Люди - це щось піднесене!
2011

Грає оркестр... танки кораблем:
Такт і ефектність... Забути про ,,рвучко''!
Наче для камер, ікон кавалер
Буде тебе цілувати...
у ручку...

Музика стихла... закінчився вальс -
Очі вогнем! Жага! Не дитинно -
Пристрасті шал!
Дон жуан,
ловелас
Буде тебе цілувати...
в коліно...

Голод для вовка
І жертва - вівця.
Грайте, музики!
Красуйтеся стани!
Все швидкоплинне!
Не має кінця
Бал
феєричний...
чаруючий
танець...

Плаче стражданнями
стомлений Рай.
Воля - сваволя від ігрищ.
Скрипкою першою плинний міраж -
Душі бездушні розбіглись.

Мертвими,
мертвими вдихи...
Гіпноз?
Скоро його розвінчають...
Рай всеблаженний.
І вічний.
Пустий...
Душі, вертайтесь до Раю.

Вже на дворі стало зимно,
Ми чекаєм справжню зиму...
Разом з снігом нам незримо
Січень принесе свята.

І до кожної оселі,
Щоб були усі веселі
По містах та ще й по селах
Хай ця пісенька луна:

Приспів
В Новому році
Ми бажаємо щастя,
Хай задумане вдасться,
А душа хай співа...

Хай вас вітають
Щастя-миру бажають,
А вертеп з колядою
Принесе Вам добра!

2
Йдуть до нас морозні свята,
А в серцях вогню багато...
Рік Новий будем стрічати -
Ми зігріємо усіх!

Час оцей завжди казковий,
Повен радості й любові...
Ще й бажання загадкові
Дід Мороз збира у міх.

Мені було видіння пресумне...
Неначе в хмарах любиш не мене...
А музика звучала лунко -
О, Боже: то я грав у дудку.

І я дивився зваблений на вас -
На місяці п'янкий жагучий вальс.
І зорі сяли понад вами...
О, Боже! Ви були богами...

Подумав:чим за танцюриста гірш?
- Пограй же... любий...
- Грай мені за гріш!
І я з журбою йду до хати:
Чужому пісню важко грати.

Замело снігом і шляхи й доріжки…
- Мерщій у двір! Пограймо сніжки!
- А як награємсь досхочу,
То зліпим бабу снігову!

- А після сніжок не забракне сили?
Її б спочатку ми зліпили!

- Навісцо бабу?! Насцо клик?!
Нехай в нас буде сніговик!

Заметушилася гучна малеча,
Зробила спавжю колотнечу!
Хто рот робив, хто щось ліпив,
Петро Ірусі в ніс вцідив.
Від цього Юлю затрясло -
І сніжка мчить Петру в чоло.
А той до Юлі підійшов:
- Навісцо лізес? В нас - любов...

Штовхав в замет Іванко Любу,
За це отримав, правда, в зуби,
І вже додому йшла під вечір
Уся в синцях ота малеча.

Перш ніж зайти додому дружно встали,
З одежі сніг повитрясали.
Отак зустріли перший сніг!
Аж в школу карантин прибіг!

Померти, провалитися, пропасти,
Забути, заховатися, втекти,
І здерти, як наліт, огидні маски,
Спалити за собою всі мости.

Сховати голову, неначе страус,
І стерти все - натиснуть на курок,
А десь завжди сміється Мікі Маус...
А світ нехай дуріє від пліток!

Згоріти, скам'яніти, запірнути,
І підпалити пам'ять, як сміття.
Розбитися, замерзнуть, не вдихнути…
Як дошку чисту починать життя.

А життя - містерія містерій,
А життя - це небо голубе,
Різнолісся, різнотрав'я прерій...
І воно чекає лиш тебе.

Диво світу, диво несказанне!
Пробудися! - це тобі наказ.
А життя - уперше і востаннє,
Бо прожити дано тільки раз.

Земле, незримо ранена,
Палять твоє обійстя...
Стріляна, бита, палена...
Часе, на До і Після.

Сонце конвульсно дихає,
Квіти, дерева, звірі
Стали незвично тихими -
Люди лише завили.

Світ огорнувши мороком,
Все попеливши, лине...
Ворогом стало, ворогом,
Небо немирно-мирне.

Сходить багряне небо,
В наших очах - заграви!
Буде сьогодні жарко!
Слава героям! Слава!

Що нам життя віддати?
Що нам іти на кулі?
Ми переможем славно!
Кліо про нас почує!

Хлопці,
вперед!
До бою!
Знов "Ще не вмерла..." грає...
Воїни
не здаються!
Воїни
помирають!

І вони не покаялись
У численних своїх беззаконнях,
І вони не повірили,
Хоча знаків було як тих зір...
А вони,
як засліплені,
І неначе ходили спросоння,
І прийшов до них злодієм
Передрічених час Терезів.

І вони не спинилися,
Хоч давно загорілось червоне,
І вони не прислухались,
Хоча Голос ішов з початків...
А вони,
як зачерствіли
До пророків,
до Слова,
Закону...
І вони не покаялись...
А ми думаєм:
хто ж то такі?
2012

І правда уся у тому,
що анголи й демони - люди,
І правда уся у тому,
що зло і добро в нас самих,
І той, хто відкине правду
за срібло чи злото - Юда,
А ще будь готовий чути:
чому ти це відав й застиг?

І правда уся у тому,
що Кай у палаці із льоду
Складає ту кляту
ВІЧНІСТЬ,
а
ВІЧНІСТЬ - не тлінного скарб.
А той, хто відкине правду,
до неї,
насправді,
є гордим,
Хоч кожен від малку знає:
По правді:
дорога вузька.
2012

Світанок радіє хмарами, співає осяйний блиск...
Граційно іде бруківкою чарівна принцеса-міс,
А сонечко ніжиться-тулиться до премагічних кіс...
Легенда. Казкова. Марево. Царівна. Богиня. Писк!

Забуду буденне - плинності, стріла ж бо Амура б'є!
Не буде законам чинності, допоки кохання є!
Вона всепідкорна в справжності перлинок очей-намист.
Не можна, щоби не проснувся до версиписання хист.
2011

Неба крапля, золото-водиця,
Сонця келих... чистота і блиск...
Очі - космос, коси водоспадом...
Роси свіжі, зорепадний мис.

Диво справжнє! Неозора мрія!
Снився сон... і так раптово зник.
Я знайшов Тебе одного разу...
І шукати буду цілий вік.
2011

Слався предвічно, земле! Славтесь сини і доні!
Славен народ з прадіда царствує, як на троні!
Хори, співайте ставно, тенором, а чи басом?
Славтесь святі герої!
Слався, гарматне м'ясо!

- Ворог!
- В полон не брати!
- Нищить осиний вулик!
- Вигризти перемогу!
- Ми не здамося!
- Ми...
- Ми підемо на конях!
- Що нам залізні кулі?!
Гасло держави здавна, магму гасить людьми.

- Воля, вона ж, як мати...
- Волю в нас не забрати!
- Нас не здолать нікому!
- В серці вогонь не вщух!
- Ми захищати будем Землю від окупанта!
- Нам не зламати духу!
Тільки й те є, що дух.

Слався предвічно, земле! Славтесь сини і доні!
Славен народ з прадіда царствує, як на троні!
Слава самопожертві: смертю бить смертні врата!
Слава безсмертним воям!
Слава мільйонним втратам!
2011

І ніколи не струться скрижалі,
Наша пам'ять - навіки жива!
І в які б не заносило далі,
Пам'ятаємо, земле, жнива

Тих смертей, що їх сотні і сотні,
Тих життів, що за нас полягли.
Тих бажань, які були на сході...
Й не діждали своєї весни…

Тих смертей, що їх тисячі тисяч,
Аж устелена ними рілля…
Тих жертов, що піднялися вище,
Дим яких не хоронить земля.

І ніщо, кожен крок не закуто!
Ви - герої, хоч доля сумна.
І ніхто вже не буде забутий,
Аж допоки не прийде війна.
2010

А фортеця ставна височить...
І на вежі, люба, ми ще двоє...
Я беззбройний, голіруч іду
Забирати воїнову зброю.

Ех, ви, мури, що навік впадуть...
Стріли, списи, піки і... надія -
Ворог дав зі сміхом арсенал,
Але зброя у руках не діє...

Де це знано? І хіба бува?
Як фортечні втримати висоти?
Битися в трояндовім саду...
І не мати сили побороти...
2011

Намалюй мені усмішку,
добротою уквітчане золото,
Намалюй мені соняхи
і безмежністю сповнену синь,
Намалюй мені озеро,
де кохання сіятиме човником,
Бо немає й між зорями
яскравішої в світі краси...

Намалюй мені затишок
і доверши його оченятами,
Намалюй мені загадку,
що й премудрі її не збагнуть,
Намалюй свою радісність,
і,
кохана,
не прошу багато я:
Просто
будь.
Просто
будь.
Просто
будь.
2012

Мала,
ми обоє на рік поближчали.
(Кохання -
єдина річ,
що дорожчає сплавами.)
Ходити без срібла та й із -
чи личить нам,
Коли і сьогодні в серці знаходимо барви ми

Веселки,
жаги,
краси від іскристого:
"НАВІКИ УДВОХ",
"НАЗАВШ",
чим
кохання
прославимо...
Підношу на руки...
цілунком пишемо:

КОХАННЯ -
ЄДИНА РІЧ,
ЩО ДОРОЖЧАЄ СПЛАВАМИ.
2012

Небо - краса,
невід'ємна від серця,
незбагнена,
Небо -
домівка для духу й престол Бога Вишнього...
Денне,
ранкове,
вечірнє
і...
сповнене чарами...
Хмарами,
маревом,
заревом,
краплями чистими...

Небо - величне,
далеке і близьке для кожного:
Небо і серце
з давен оспівали
безмежністю.
Славнями всепіднесними і
діями гожими
Небо,
красиве і щире,
хай в серці оселиться.
2012

А найперше чистилище - це земне,
А найважча дорога - дорога праведна,
І існує краса, яка не мине,
Хоч кусає її по початку згаданий.

А найбільша сльоза, та, яку проллєш,
Як зашкалює жаль, чи без міри весело...
А найперша любов - це любов без меж,
І немає у ній низькоти тілесного.
2012

Поруйновано наші храми,
Хоч давно нема
комунізму.
На руїнах гуляє вітер -
Повноправний володар балу.
І розбиті дверей завіси,
І немає вцілілих вікон.
І вівтар,
що тріумфу символ,
Наче ковдра,
накрили гільзи.

І заметено нам дорогу,
Хоч, здається:
нема
завії.
Хоч, здається:
настала тиша,
А, насправді -
велика пустка:
Бо вогонь,
він горить -
на славу!
Що робити із попелищем?
І вівтар, де домівка Бога,
Порожніє лиш.
Порожніє...
2012

Порожньо мені, порожньо... -
Пишу по дюнах літерами,
Вкотре пісок розвіяно,
Дує хурдельно вітер, а ми,
Ми вже й не знаєм хто то є
Наші боги і демони...
Тільки Земля все всотує...
Рухами чимраз терплими...

Мріяно мені, мріяно
Ткане з душі звеличити...
Поле пусте, засійся ж но!
Скільки ж тобі назичено!
Порожньо мені, порожньо...
Думаю, що не сплутаєш чи
Може ще хто терпіти так?
Бути у вас, все стукаючи...
2012