Чекатиму тебе, немов Христа,
До подиху останнього, до скону.
Хоч вже позаду води Рубікону
І попіл від останнього моста, -

Суцвіттям снів мене не відпускай!
Мов у Путивлі я на заборолі.
На тихі води щоб, на ясні зорі
Ти повернувся у веселий край, -

Хай пронесуться мимо стріли, кулі!
Я буду ждати звістки день у день.
І на Ітаці ткати гобелен.
І плакати тихенько, щоб не чули.

12. 05. 2011

Вже не квітнути місяцю повнею,
Не повзти більше зміям між травами.
Я пройшла крізь вогонь та полум’я,
Щоб дізнатись, що щастя – марево.

Обірвалися дні намистами.
Я вернулася з битви останньої.
А тебе проводжають тризною
Й зорі плачуть в степу над курганами.

22.10.2009