Синкретизмом тисячі голосів
тільки б більше вкласти лісів,
більше б вітрів між гілля.
Може колись я
ехом поміж них
кілька голосних
Хай би про любов :
як вигоряла кров,
мов дешеве пальне…
Хто цілував мене,
про поїздів хвости,
розбиті мости,
коци з-над морів
ткані з вечорів.
нащо пишу листи,
як легше плисти,
над чим засинаю вночі,
звідки беру ключі,
що було моє,
і що в мене є,
скільки було вершин,
на щастя конюшин.
де моя низина,
куди приведе вона?..