СХІДНІ ЗОРІ

Земля задрижала, круки закружляли,
Коли східні зорі вогнем запалали !
Розгнівався батько, заплакала мати,
Країна синів проводжала в солдати…

А зорі на Сході такі загадкові…
Наспівують стиха свої колискові,
І сняться солдатам кохані дівчата,
І друзі дитинства, і батьківська хата!
А зорі на Сході мигтять винувато…

А ворог лютує, мов звір, сатаніє,
Бо землю святу поневолити мріє,
Та наші герої не скоряться долі,
Очима коханих горять східні зорі!
А зорі на Сході такі загадкові…
Наспівують стиха свої колискові,
І сняться солдатам кохані дівчата,
І друзі дитинства, і батьківська хата!
А зорі на Сході мигтять винувато…

Наснилось прощання цілунками терпке,
Йому усміхається вслід волонтерка,
І вкотре, збирає на Схід допомогу,
І знову до нього, і знову в дорогу!

А зорі на Сході такі загадкові…
Наспівують стиха свої колискові,
І сняться солдатам кохані дівчата,
І друзі дитинства, і батьківська хата!
А зорі на Сході мигтять винувато…

І ворога б'ють добровольчі загони,
Ті зорі, героям впадуть на погони!
Настане година , відвернеться лихо,
І буде на Сході спокійно і тихо…

А зорі на Сході такі загадкові…
Наспівують стиха свої колискові,
І сняться солдатам кохані дівчата,
І друзі дитинства, і батьківська хата!
А зорі на Сході мигтять винувато…

© О.О.Шеренгова, 2014

ЯБЛУКА В САДУ ПАДАЮТЬ…


Син, малим, любив яблука,
Посадив свою яблуньку.
Восени, по стиглій порі,
Яблука збирав матері.
Яблука в саду падають,
Матір молоду радують:
Рясно уродила яблуня,
Назбирає син яблука!

Доля нелегка випала,
Сина в бій, на Схід, кликала
Він пішов і став на броню,
Захищав свою яблуню!
Яблука в саду падають…
Синові стоїть пам'ятник…
Він тепер лише в пам'яті,
Яблука несе матері…

Яблука в саду падають,
Ніби про біду згадують:
Рясно уродила яблуня,
Нікому збирать яблука…

Чути сад, немов з потойбіч…
Мати виглядає у ніч, -
То зітхає сумно яблуня,
Гублячи свої яблука…
Яблука в саду падають…
Синові стоїть пам'ятник…
Він тепер лише в пам'яті,
Яблука несе матері…

Яблука в саду падають,
Ніби про біду згадують:
Рясно уродила яблуня,
Нікому збирать яблука…

Син віддав життя молоде,
За весну, що знову прийде!
Щоб цвіли в садах яблуні…
І ніхто не гинув на війні!

© О.О.Шеренгова, 2014

Дівча на фронт малюнки надіслало,
Там сяє сонце , шелестить трава…
Вона бійцям про мрії написала,
І там були оці прості слова:

Я мрію, щоб такі часи настали,
Коли з війни, нарешті, всі прийшли…
Щоб ви за Україну не вмирали,
Щоб ви про неї дбали і ЖИЛИ !

А мати двох синів з війни чекає…
І вірить, що до серця пригорне,
Молитви за дітей щодня читає,
І Бога просить тільки про одне :

Дай, Боже, щоб такі часи настали,
Коли з війни, нарешті, всі прийшли…
Щоб ви за мене, діти, не вмирали,
Щоб ви про мене дбали і ЖИЛИ !

Бійця героєм називати стали,
Бо мужньо побратимів рятував!
На інтерв'ю, його про бій спитали,
А він зітхнув, і коротко сказав :

Я прагну, щоб такі часи настали,
Коли з війни, нарешті, всі прийшли…
Щоб ми за Україну не вмирали,
Щоб ми про неї дбали і ЖИЛИ !

© О.О.Шеренгова, 2014