Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Володимир Ляшкевич (1963)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор , [ 2006-10-03 09:22:51 ],
на сторінці поезії     "Василю Стусу"   Ляшкевич Володимир

1. Рима "Дніпра-Дністра" є невиправдано банальною. Як "дві гривні-три гривні". І потім, якщо ви вирішили річки перераховувати, то куди поділися Дунай, Буг? А Сіверський Донець (Стусь походить з Донеччини) чому не згадали?
2. Тут справа ось у чому. Є клас об"єктів - жіноцтво. Він розділяється на підкласи - жінки, матері, а також сестри, вуйні, бабусі і т.д. Згадуючи лише два підкласи, ви немов би виключаєте представниць решти підкласів. Тобто, дружина і матір прокинулись першими, а от (гіпотетичні) сестра і дочка ще сплять. Потрібне більш узагальнене означення, ніж "дружин і матерів".
3. Я не наполягаю, звичайно, але поясню, чому мені слово "прокидався" здається влучнішим. Це слово є спорідненим до дієслова "кидати". Тобто з"являється такий смисловий відтінок: немов солдат, що кидається у бій, Стус, пробудившись, кидається "в табір, в хриплий мат..." А "просипався" означає не тільки пробудження. Воно ще може значити щось навроди "поволі сипався". Як зерно. Ну, не знаю... хіба що це натяк на молитву поета "дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні", але ні, навряд чи ви це мали на увазі...
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-10-11 13:44:30 ],
на сторінці поезії     "Томас Венцлава «Той, що повернувся»"   Ляшкевич Володимир

ОБЕРНУВШИЙСЯ У РУБЕжА посв.М. К.
(дослівник від автора Томаса Венцлова)

По тропе среди обломков надо было слегка подняться
наверx. В подземельи все сбивало с толку:
провалы, испуг, рассыпчатая пожелтевшая глина.
иероглифы скал, темноволосый лес,
утопленником выплывший из сумерек.
Страннику казалось, что он потерял направление

от пропасти, где души мелеют [теряют глубину] и
засыпают,
к земным полям. Но музыка становилась сильнее
[росла]
в мозгу - мощь, которой покоряется Аид,
явившаяся раньше нас, в одиночестве пришедшая
ниоткуда, превосxодящая гиперборейские
льды и нильский жар. Ибо лишь она имеет смысл.

Она отступала в тишину и была тем больше,
чем беззвучнее, еле угадываемая под черным
каменным сводом, где Xронос отдыxает от
разрушения,
[она] обещала выиграть возврат
из тьмы зеркал, освободиться от яда,
одеть телом прозрачную пустоту, продолжить

то, чего нет. Вдалеке мерещились неспешные
шаги тени. Стерев холодный пот
с лица, он приносил в жертву Сафо и Терпандра,
которые еще не родились, во имя этого спутника.
Бесцветный завиток кудрей, нежное пятно на щеке...
Если лоскутья мышц опали, как одежда

с костей, осталась ли улыбка? Влекшая его
властная жажда приказала обернуться.
Все та же ли она? Помнит ли, xочет ли
опять обрести ощущения, злополучный вес желаний,
судьбу, будущее, себя? Если нет, тогда существует
только ночь Фракии, ее флейты и менады.

Он взглянул назад. Мир переменился,
ландшафт почти исчез. Раздавались клики робкиx
жительниц приморья [чаек], и Эвр xлестал дикий
склон, как струна изогнувшийся от волны.
Скалы кончились. Дальше белели звезды,
которые спустя много столетий встретят другого
певца.

Авторські пояснення: "Шестистопный ямб, местами без цезуры (Паузи в середині рядку).
Стиxи об Орфее и Эвридике. Имена героев даны в анаграммаx ("гиперборейские", "Эвр ... дикий"). Фракия - страна, где менады растерзали Орфея. Смысл стиxов в том, что Орфей готов принести в жертву всю будущую поэзию, если ему удастся вывести Эвридику из Аида, но ему не удается, и поэтому спустя много столетий появится Данте, который также посетит ад и выйдя из него увидит звезды. Порядок рифм ясен из оригинала" ATSIGRĘŽĘS TIES RIBA
Коментатор Лариса Вировець, [ 2006-10-13 22:03:12 ],
на сторінці поезії     "Томас Венцлава «Той, що повернувся»"   Ляшкевич Володимир

Володю, продовжую традицію:

Зараз трохи краще, але свою рецензію розміщу в її першому варіанті. Можна зі мною посперечатися. :)
Таке враження, що автор домовився з майбутніми перекладачами, щоб ті допомогли йому вкінець затемнити зміст твору, щоб читач зламав собі голову якщо не карколомністю складнопідрядних речень, то незрозумілістю стосунків між героями, яки згадуються мимохідь.

Ось зараз побачила дослівник, трохи розібралася.

Прочитала переклад Семенко, щоб трошки висвітлити собі, хто то є Сапфо і Терпандр, бо з Вашого вірша це незрозуміло. Незрозуміло багато чого, як і те, куди обернувся головний герой. Я розумію, що вірш вимагає від читача певної ерудиції, якої мені в данному випадку не вистачає, але ж він не повинен додавати темряви?

Що таке "піль земних"? Це діалектне?
Тепер вже отримала Вашу відповідь, тому ще раз подаю свою думку: поля в родовому відмінку пишуться "полів".

Не зрозуміла, чому слово кохання стає жіночого роду:

поверне його кохання
із темряви дзеркал, позбавлену отрути,
у тіло вбрану…
Я вважаю, що незалежно від статі коханого слово кохання належить до середнього роду.

Не подобається сполучення слів "потопельниками з мли".
Забагато і цих "він" та "вона", вже й не збагнеш, яке дієслово до якого займенника належить за змістом.
Це можу віднести й до вірша в цілому.
Перенасичений вірш, на мій звичайно погляд, і міфологічними іменами, що не додають до його розуміння нічого.

Скажіть: "Йди, Ларисо, вивчай класику!"
:))
З повагою, Лариса
Коментатор Юрій Перехожий, [ 2006-10-26 16:02:24 ],
на сторінці поезії     "* * * (В.Т.)"   Ляшкевич Володимир

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-10-27 16:30:18 ],
на сторінці поезії     "Томас Венцлава «Той, що повернувся»"   Ляшкевич Володимир

Шановна Ларисо, радий, що ви взяли на себе таку нелегку роботу, це все перечитати, відчути, звірити!! :)

Тим більше, що переклад ще буде доводитися до кращого вигляду.
Безумовно, є дослівник, і він задає і русло, й ідеї, й основні змістові рішення. Є оригінал, що задає схему рим, розмір віршу, - поезія перекладу - десь посередині. :))

Я думаю, Ларисо, що ви, перечитуючи дослівник, відчули ті проблеми, з якими зіштовхується перекладач, який намагається бути максимально адекватний оригінальному твору Томаса Венцлова. :(

Утім, перекладати мені було дуже цікаво, таїнство іншої мови, яку відчуваєш над помітним спрощенням ситуації російським дослівником :)

А думки які! - куди поділась (і як це сталося) та прекрасна міфологічна епоха, про яку ми відаємо з міфів та легенд древньої Греції, та про яку нічого не знаємо (і знати, звісно, не можемо) з пізніших, переповнених сумом, сказань сучасних і "недавно" вимерлих народів :((

Отож, авторський погляд на дійство Орфея - спробу повернути назад Евридіку, - обіймає, відтворює, як на мене, кардинальну зміну епох - перетік часів Предтеч (зі всіма живими ще Олімпійцями) у легендарну історію древньої Греції, де від богів поступово тільки пам'ять і залишилась. А потім вже перехід від Древньої Греції до часів Данте. І це теж у цьому творі :)

Тут я собі дозволив піти трохи далі, аніж дозволяє оригінал автора, зауваживши, що "Він обернувся, і зникла в світі радість,.."
Одним словом, хмільного і веселого світу Богів не стало, - (тут і невеличка згадка про дитинство, так? Коли є боги - батько і матір, і відчуття життя неймовірні :)) )

Але ви, Ларисо, таки праві, що автор і перекладачі не намагаються висвітлити, спростити, подбати про читача.
"Таке враження, що автор домовився з майбутніми перекладачами, щоб ті допомогли йому вкінець затемнити зміст твору"...
І ми (З паном Семенком) постаралися :)

Утім, читаючи дослівник, що можна ще запропонувати? :)

Щодо стосунків поміж героями, то, виходячи з ідеї "невдалої" спроби повернути назад часи, цілу епоху - ці стосунки в контексті ще більшої драми не такі вже й важливі (тим більше на фоні головних стосунків Орфея з Музикою? Я навіть трохи додав, здається, лірики :)

"Пророчила, що поверне його кохання
із темряви дзеркал, (-) позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше, "

Тут просто, як на мене, потрібно буквально акцентувати змістову паузу ( цезуру) у вигляді тире.
"... із темряви дзеркал, - позбавлену отрути,
у тіло вбрану… Він оддасть натомість інше,"
Щодо статі - то, я з вами згідний, - але по сучасному згідний - а в минулому трохи інакше ніби було. Тому я рядки залишаю ніби в минулому.

Тут дійсно є нюанси, з древнім коханням. Тобто рівноправності - як в оточенні Зевса, так і серед древніх греків (окрім, скажімо, досить віртуальних часів "матріархату") - не було. Цінилося, власне, своє почуття, тобто, кохання, як право героя на володіння насолодою, жінкою, іншим добром. :)
Тобто сучасне розуміння кохання - щонайменше двополюсне. А дрєвнє - на 99.9 % однополюсне :(

Це без образи, без наїзду на жінок, яких я вважаю таки вищими творіннями і останніми Божими творіннями. Але такі були колись реалії :(

Тому у мене розбито - на його кохання, що потрібно повернути - і на неї, що додається до "його кохання" - "позбавлена отрути, у тіло вбрана"

Щодо "піль земних" - то таким є досить поширений новотвір використання слова "полів" у родовому відмінку. Як на мене, ніби і гармонійне словечко.:)

Погоджуюсь із злом смислового перевантаження, але куди діватись від оригіналу? Ось Семенко на 30 % текст зробив більшим і все одно у нього перевантаження залишилися ? :(

Тут ( із вашою допомогою) радий допрацювати. :)

Щодо вивчати класику, то непевний, що там усе є, а якщо є, то на словянські остаточно не перекладено :(

А перехресні у вірші дійсно не тільки рими, а й епохи, щонайменше три - "радісна" Олімпійська; напружена, постОрфеївська (шумери, єгиптяни, греки, євреї), та нинішня, - після Данте...

Успіхів!

Коментатор , [ 2006-11-14 11:23:51 ],
на сторінці поезії     "Томас Венцлова. Заріччя"   Ляшкевич Володимир

Моя технічна одруківка не має відношення до справи. А в оригіналі дійсно стоїть Gilbey’s, а не Gibley’s, а також не Gilbéy’s і не Gilbev’s (в останньому випадку це слово дійсно читалося б як "Гілбевс").

За правилами англійської фонетики назва джину Gilbey’s читається як Ґíлбіс або Джíлбіс (наголос на першому складі; в "Джíлбіс" "д" і "ж" читаються злитно). Я бачу, що ви мені не вірите, то можете проконсультуватися додатково в кого-небудь, хто володіє англійською мовою... користувачка Березина Дарина, наприклад, викладає англійську мову - можете в неї спитати. Може бути, що фонетика литовської мови інша, і тому ваші литовські знайомі прочитали з "в" в кінці... а можливо, не роздивилися хвостик знизу у літери "у" і сприйняли її як "v".

В будь-якому випадку, зараз найрозумнішим видається замінити в вашому перекладі "Гілбевс" на оригінальне Gilbey’s і тим закрити питання.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-12-12 11:56:33 ],
на сторінці поезії     "Рубаї"   Ляшкевич Володимир

Для допитливих - "Пташиний гріх" - народна назва одного із традиційних ритуалів загального комплексу спочатку древньословянського, затим старослов’янського свята урожаю. По завершенню збирання урожаю, в ході загальних святкувань, влаштовувалося окреме свято і 12-14-річним членам общини, що завершувалося особливим "дійством", в нашому сьогоднішньому розумінні - легкого флірту. Під наглядом декількох старших мамусь-бабусь – молодь лягала спати разом, частіше, в якомусь великому загальному приміщенні, і займалася усю ніч обіймами, тихими перешіптуваннями і поцілунками – власне, без сексу. Таке ось тренування, школа молодого бійця :) Тривав цей звичай, досить довго, ледь не до 18 ст. включно. Пізніше це поняття викривили недоучки а, здебільшого вороги наших народних традицій, до близького своїм натурам збоченого розуміння. :(
У своєму чотиривірші свідомо використовую це поняття ("П.Г") в контексті початкового розуміння - як легкого флірту на публіці. Використовую в цілях повернення нашим культурним явищам власних імен та істинних значень :)
1   2   3   4   5   6   7   8   ...   119