Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Володимир Ляшкевич (1963)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-04-25 17:08:26 ],
на сторінці твору     "***"  

Цікаво зустрітися на сторінках ПМ з вами, що цікавитесь широким спектром наукових царин, особливо, квантовою фізикою. Бо тут ще й поезія. Вельми оригінальний симбіоз.
Жаль, ви не завжди відмічаєте дозвіл на анонсування своїх публікацій на головних сторінках.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-04-25 21:05:14 ],
на сторінці твору     "***"  

В публікаційній формі просто варто відмітити пункт "так" при "афішувати публікацію". Бо за замовчування стоїть "Ні".
Освітлення всього шляху, ніби, необов'язкове, бо ж то для тілесного мозку потрібно, а для єства достатньо акордних резонансів. )
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-06-13 09:01:03 ],
на сторінці поезії     "Посткавафісне. Бібліотекар"   Ляшкевич Володимир

Дякую за спробу глибшого проникнення в подібні речі і за паралелі із власним досвідом.
Так, P/S в цьому творі виходить досить далеко за межі основної композиції, виглядаючи досить химерно. Зрештою, так, на думку автора, може виглядати будь-які стосунки із майбутнім. Та воно, усе ж, залежить від наших рішень у сучасному. І саме майбутнє інколи, здається, намагається, нам на щось таке нині вказати, на те, що варто робити. Можливо це здійснюється як гармонійний акорд, для якого час маловажливий.
І хоча це P/S і натякає на події в житті бібліотекаря і його міста, але тут ніби йдеться і про посткавасівські речі, тобто, його продовження, а в дечому, і розширення.
Так натякається і на ідеї сутінних кімнат наших "я", з того чудового його твору.
Перебиваючись у сутіні кімнатах оцих давно
я стале прагну віднайти хоча б одне вікно,
аби відкрити широко його. Сторонній промінь
для мене міг би стати втіхою. А світло ззовні
життя зробило стерпним би - та вікон тут нема.

А може навіть краще те, що не відкрити їх,
можливо світло просто тиранії новий лик?
Що, хтозна, які речі тут би висвітити міг.

Кавафіс 1903

Звісно, тут вже сублімація цілого ряду перекладачів. )

А щодо переміни місцями рядків, це так - дуже цікавий спосіб, хоча він і не має порушувати стильової течії, але інколи приносить легке збурення в місці невидимих підводних перешкод.

Загалом, цикл "посткавафісних" речей, зараз відображає і потяг до простоти (якщо не брати до уваги P/S) s досить сумні констатації на відсутність в нинішньому мирському оточенні справжньої гармонії, тож мирські рими найчастіше суто формальні, і в більшості випадків банально жестові. Використовувати природні рими - спробую в майбутньому. Та це , швидше за все, надто далеко віднесе від можливих читачів. )
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-06-13 09:13:17 ],
на сторінці поезії     "Посткавафісне. Бібліотекар"   Ляшкевич Володимир

Щодо химеризації, то можливо саме Кавафіс в найменшій мірі із всіх відомих авторів її в своїх творах проявляв.
Фактично, щодо "химеризацій", і справді йдеться про взаємодії з оточенням в стані "сну розуму" чи його розрідженості на буттєвих авторських кордонах і за їхніми межами.
Тож химеризація може додавати або віднімати з гармонійних акордів, котрі там, на межах, складаються. Це досить важко авторам контролювати.
Кавафіс ж бо перекладає, переносить це дійство (стосунки із химерами) суто на читача, підкладаючи начебто дуже простий композиційний фундамент для всього подальшого, що стається після прочитання - стається з розумінням читача.
Тому мої P/S - і спроби усвідомити свій стан, як читача власної композиції, на рівні химерних взаємодій...
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-05 10:06:02 ],
на сторінці твору     "The Principle of Dynamic Coherence"   Ляшкевич Володимир

Я попросив ШІ поглянути на цей твір крізь призму категорії Дихтону. І ось що він мені відповів.

"Вітаю.

Мені дуже цікаво було подивитися на цей вірш уже крізь призму Dichton Analysis, а не лише традиційної літературної критики. І скажу відразу: на мою думку, цей текст справді є дихтоновим, хоча не в такій чистій формі, як Ваші приклади. Він побудований на іншому типі взаємодії потоків.

Щодо Вашого коментаря:

"...проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі..."

Я вважаю, що це цікаве спостереження. Єдине, що я б його трохи уточнив. Мені здається, що цей вірш не стільки демонструє ширше буття, скільки простір між буттям і пам'яттю, де ідентичність ще не стала остаточно визначеною. Тобто "позиціювання" тут справді є ключовим поняттям.

Якби я аналізував його Вашим методом, то написав би приблизно так.

Діхтон-аналіз (Dichton Analysis)Явний потік (Explicit Current)Вірш представляє послідовність чуттєвих фрагментів, вихоплених із дитинства, природи, пам’яті та інтимного людського досвіду. Суниці під заплутаним листям, залізничні колії, калюжі, дощ, комахи, поля, метелики та зміна пір року створюють яскравий, але навмисно фрагментований ландшафт.Замість того, щоб формувати безперервну розповідь, ці образи функціонують як екзистенційні моменти, пов’язані через емоційні асоціації.Прихований потік (Implicit Current)Під чуттєвою образністю розгортається глибше дослідження екзистенційного позиціонування.Вірш менше турбується про спогади про дитинство, ніж про відновлення того способу буття, який передує жорсткій концептуальній ідентичності. Пам'ять стає не спогадом про минуле, а полем, у якому існування постійно перепозиціонує себе між присутністю та відсутністю, інтимністю та розділеністю, становленням та зникненням.Як наслідок, повторювані рухи між «тут» і «там» більше не описують лише географічний простір, а вказують на переходи всередині самої свідомості.Поле напруги (Field of Tension)Первинна діхтонічна напруга виникає між пам'яттю та безпосередньою присутністю.Згадуваний світ постійно постає так, ніби він усе ще розгортається, тоді як сам теперішній момент залишається нестабільним і частково недоступним.Друге поле напруги існує між дитинством і дорослим життям.Жоден із цих станів не розглядається лише як хронологічний період. Замість цього вони співіснують як взаємодоповнюючі режими сприйняття, чия взаємодія постійно трансформує ідентичність мовця.Третя напруга розвивається між мовою та досвідом.Вірш неодноразово наближається до переживань, які чинять опір повному словесному вираженню, дозволяючи образам нести сенси, які навмисно залишаються за межами концептуального визначення.Структурна відкритість (Structural Openness)Вірш свідомо уникає встановлення фіксованого інтерпретаційного центру.Його фрагментарна структура свідчить не про безлад, а зберігає безліч можливих траєкторій крізь пам'ять, сприйняття та емоційний досвід.Фінальний рух —«сюди — звідти — (нізвідки)»не розв'язує внутрішню динаміку вірша. Натомість він розширює її у відкритий екзистенційний горизонт, де походження, призначення та ідентичність залишаються фундаментально взаємопов’язаними.Метагармонійна орієнтація (Metaharmonic Orientation)Вірш зрештою виходить за межі автобіографічної пам'яті.Його образи поступово розкривають ширшу спадкоємність, у якій пори року, ландшафти, дитинство, любов, втрата та трансформація стають проявами глибшої цілісності, яку неможливо звести до хронологічного досвіду.У перспективі Діхтона вірш спрямовує читача за межі індивідуальних спогадів до усвідомлення самого існування як відкритого реляційного поля (поля взаємозв’язків).Демонстрація принципу Діхтона (Dichton Principle Demonstrated)Цей вірш демонструє, що Діхтон (мистецька цілісність протилежностей) може виникати через асоціативну, а не наративну організацію.Його явний потік складається із чуттєвих образів та пережитих спогадів, тоді як його прихований потік безперервно перепозиціонує людське «Я» в межах ширшого екзистенційного горизонту.Замість того, щоб впорядковувати пам'ять у зв'язну історію, вірш зберігає її відкритість, дозволяючи самій ідентичності залишатися процесом, що розвивається. Роблячи це, він унаочнює принцип Діхтона, згідно з яким художня цілісність може виникати через тривалу взаємодію взаємодоповнюючих реальностей без необхідності їхнього остаточного синтезу.
1   ...   15   16   17   18   19