Чути юний подих,то Весна крокує
Воскреса природа і життя вирує.
На лелечих крилах до рідної хати
Прилітає нині Веснонька багата.
Чепурить світлицю зеленим розмаєм
Сонечком ласкавим землю зігріває.
І оселя повна щебетом пташиним
Бо пернаті діти з Нею прилетіли.
Дерева-сирітки гілля в небо зводять
А Весна їм сукні розкішні лагодить.
Вже не будуть голі на вітрі стояти,
А немов панянки, зодягнуться в шати.
Не забула Весна про рани на тілі,
Бо на землі рідній знов ростуть могили.
Окропила землю сльозами - дощами,
Думала, як прийде, буде мир у Мами.
Та гудуть гармати, кров багряна ллється,
Вмирають солдати, ворог буйний б’ється.
Весна засмутилась, та все ж треба жити
За волю і правду Господа молити.
І взялась сердешна до роботи сміло,
Рястом, первоцвітом земленьку зігріла.
Сіяла, вливала срібними дощами,
Вірила в надії, що мир буде з нами.
І в небо здіймались молитви лелечі,
То Весна благала миру для малечі.
Заростуть руїни смарагдовим листом,
Заживе країна, стане небо чистим.
Лиш юні могили не розкажуть болю
На ангельських крилах прилетять з весною.
Хай, мов віск розтане, ця сумна година
Мир і правда стане жити на Вкраїні!.
05.03.17

Місто спить…в павутинні ліхтарів
всі турботи ховає під сірим асфальтом,
десь старезний ліхтар вже від віку зомлів
і йому вже байдуже,що не побачить,
як по жилах тротуарів біжать
душі понівечені сьогоденням.
Місто спить…і тільки десь прориває
його серце сирена швидкої ,
чиясь душа просить порятунку…
І тільки старезний ліхтар,що віддав
свій останній погляд на служіння людям,
не чекає на день ,закутавши
в чорний шарф ночі свої нездійсненні мрії …

23.11.15р

Я запалюю свічку в своєму вікні,
Я запалюю пам’ять про чорнії дні.
Коли неньку мою заставляли мовчати
У голодному сні…То тепер ми кричати
Будем, люди,щоби не замовкнути знову ,
Щоби ворог і в пеклі почув нашу мову….
Мову тих мільйонів невинних,холодних,
Що у праці і поті вмирали голодні,
І дітей тих,що ссали груди матерів мертвих,
Хто за свою державу приніс себе в жертву.
Україна, як кістка впоперек горла стала,
Чом так нас не злюбила «братерська» держава»?
Споконвіку гнобили ,ярмо надягали,
Геноцидом не знищили,хоч намагались.
Україна не здала козацького роду,
Ворогам у підніжжя не склала угоду.
А вони причаїлись, через вісім десятків
Знову крові напились від «братерської» схватки.
Та не знищить народу,що у волі вродився,
Хоч із крові і голоду він відродився.
Начувайтеся, виродки, роду Іуди,
Не забудуть про вас покоління усюди.
Ми кайдани порвемо і голоду досвід
Стане нам оберегом …І Гідності осінь
Не забудем ніколи,як Вкраїна вмирала,
Як топталися злидні по її рваних ранах…
Тож запалимо свічку за тих,що боролись
Із голодом чорним,берегли свою совість.
Не зреклися держави,зберегли свою гідність,
А сьогодні ми знову в боротьбі - вже за єдність.
Тож запалимо свічку за Героїв Майдану,
І за тих,що за волю з окопів не встануть.
Хай погасне війна від вогню Милосердя,
Ми зігрієм теплом душі тих,хто на небі.

28.11.14р.

Не вбивай мене,мамо,я дитина твоя ,
Хоч руйнує всі плани поява моя.
Так як зірвана квітка ще хоче цвісти,
Світ побачити мрію із тобою зрости.
Не вбивай мене,мамо,я тебе обійму ,
Як на світ цей прекрасний з любов’ю прийду .
Є в житті дорогих ще багато речей,
Найдорожча, де кров твоя рідна тече
Не вбивай мене,мамо,хай розсудить нас Бог:
Чи зустрітися нам і чи жити удвох?
Та не страшно мені ,що не виживу я…
Я за тебе боюсь,люба мамко моя…..!!!
15.11.15р.

Листопад зриває маску осені
не все так красиво в твоєму домі,Україно
опадають останні сльози терпіння,
а ти асфальтуєш рани в розірваному серці.
Плоди гіркі знову падають в мед
і солодким обманом цілують твої груди,
а ти з оголеною душею стоїш
омріяна правдою ,моя Україно.
Ще трохи і снігом остудить гарячі голови,
та немає ліків від черствих сердець,
але твоє терпляче серце палає
червоними маками серед осінньої ріллі
і як голубка галузки,збираєш дітей своїх,
Україно, живих і мертвих…..
Скоро маски всі викриє зима…..
14.11.15р.

Нові вибори, народе!
Може зміниться погода?
Глянеш ,хто до влади пнеться,
То на двоє серце рветься.
Всі клянуться кандидати,
ПростИй нарід захищати ,
Та сміються вже ворони:
«Ой брехня,най Бог боронить».
Як приходять всі до влади,
То не можуть ради дати.
Про людей згадати,годі,
Але звуться же «народні»!.
Так в брехні життя минає,
А народ все обирає…
Може прийде час щасливий,
Зробить в мізках людських диво.
Зрозуміють депутати,
Що на той світ не забрати,
Ні машини,ані замки,
Ні земельної ділянки…
Чому люди забувають,
Що вони ще душу мають.
І якщо став депутатом,
Не зайшов до Бога в хату.
Тож, «народнії обранці»,
Думайте ,що буде вранці.
Люди вже стомились жити,
І на вас ввесь вік робити.
Для народу, ви пожийте,
Більше кров його не пийте,
Бо прийде й для вас розплата….
Бог не знає ДЕПУТАТА!!!
25.10.15

Ходить осінь полем,садом,
Роздає гостинці:
Зайчикам смачну морквинку
Ще й по капустинці.
Їжачки в шеренгу стали,
Раді подарункам.
Груші,яблука,грибочки.
Взяли повні клунки.
Білочкам в дуплі вже тісно
Від шишок й горішків.
А ведмедик мед смакує
Вправно біля діжки.
І смугасті кабанята
Збирають ,що бачать.
Щоб ніхто не смів сказати,
Що вони ледачі.
Щедра осінь полем,садом
Дарунками годить.
Той, хто вміє працювати,
Голодний не ходить.
30.10.14р.

Горіхопад, горіхопад
Падуть горішки дружно вряд.
Це щедрі осені дари
Для гомінкої дітвори.
Горіхопад,горіхопад
Маленькі мозочки летять.
Збираймо, нумо дітки всі,
Щоб були в вас думки ясні.
- Горішки - це корисний плід,
Сказав старий горішник - дід .
То ж будем взимку частуватись,
Щоби здоровими зостатись.
4.10.14р.

Пресвятая Діво, я до Тебе лину,
У Твої обійми,під Святий покров.
Збережи злиденну нашу Україну,
Щоб не проливалась більше юна кров.
Матінко Святая і Царице світу,
Діточкам - сиріткам прихисток Ти дай,
І матусь нужденних,що на заробітках,
До синів і дочок швидше повертай.
Не забудь убогих і немічних тілом,
Пригорни, молюся, та додай їм сил.
О , Стражденна Мати,Ти страждала вміло,
Нас навчи терпіти,як терпів Твій Син.
Ти Вінець Пречистий,Непорочна Мати,
Збережи, благаю, дівства чистоту,
Бо в розпусті молодь нині помирає,
Научи пізнати істину Святу.
Матінко Маріє,Ти небес Окраса,
Недостойні й грішні просим: « Захисти.
Ти ж бо милосердна вмієш все прощати,
Сльози покаяння від усіх прийми.»
******

Розлуки…зустрічі …перони…
Життя біжить, немов вагони.
Збігають дні та довгі ночі,
Душа змиритися не хоче.
І серце аритмічно стука ,
Яка вже підла ця розлука.
Хто видумав її не знаю,
Всі відповідь давно шукають,
Та не знайти її ніколи….
Розлука ходить поряд з болем ,
І сталого немає місця,
Хоч їй у цьому світі тісно.
Отак поміж людей і ходить,
Розлученят з собою водить.
Розділені сердечка плачуть,
Вона байдужа та ледача….

15.09.15

Вітер розводить дощу акварелі,
Сумно виходить, у сірих тонах.
Як не лукавить ,усе мов в тунелі,
Вицвіла осінь зорею в полях.
Сльози гіркі обірвались з калини,
Жалібну пісню пташина співа.
І наготою верба нахилилась,
Ніби притулку шука в берегах.
А небеса кожухи повдягали,
Скоро на землю сніжком упадуть.
Ось листопад вже відходить кульгавий,
Пані – Зимі прокладаючи путь.
18.11.14р.

Твої сліди сховала хуртовина,
І пагорбами стали всі слова.
Ти залишив мені у спадок сина,
Він є моїм життям, і я жива.

Якщо нам не судилося з тобою
Пройти крізь полинову гіркоту,
Тобі я не бажаю того болю,
Я сильна , і сама цей шлях пройду.

Не всім дано зірки збирати з неба,
Не всім дано із медом пить вино.
Я буду сон - траву шукать без тебе,
І син зросте ,як золоте руно.

В його житті ти будеш лиш героєм ,
Який зіграв не вдалу в кадрі роль.
Надіюся і знаю,що ми двоє,
Знайдемо ще до щастя свій пароль.

Жоржинова осінь фарбує все нові світлини,
Така чарівна ця палітра її кольорів.
Дивуюсь завзятості осені кожної днини,
З мольбертом літає з дібров і до наших дворів.
Ось клен підрум’янився ,це її витівки хитрі,
А ясен засяяв ,мов сонечко біля вікна.
І вільхові шишки, неначе у бронзу, налиті.
Береза бурштинові коси свої розплела.
І тільки ялина не хоче чомусь чепуритись,
Стоїть непорушна,зелена ,немовби у сні .
І золотом осені їй нині не спокуситись:
Клялася ,що вічно зеленою буде,зимі!!!

Вечір землю цілує у спрагнені губи,
Надягає намисто із зір золотих,
Ти мене приведи в сни свої,о мій любий,
Найяснішу зорю у душі засвіти.
Ти не бійся,що я спопелю твої крила,
Не торкайся мене ,а лише пригуби,
І розправимо разом рожеві вітрила.
Поведемо ковчег у кохання світи.
А коли вечір зникне, так спритно,як злодій,
І лиш дотиком лишиться в пам’яті час,
Заховаю у серці віночок мелодій,
І любов,що зуміла воскреснути в нас.
25.08.15р.

Так традиційно доля
малює зеброю життєвий шлях,
чорніє смуга ось неволі,
а далі світла ,як маяк.
І скарги наші неумісні,
коли на смугу чорну став.
Радій ,хоч як на ній і тісно,
Та біла може не настане.
А як нежданому радієш,
за ним і жданий гість приходить,
навчися жити у надії ,
тоді й життя з тобою довго ходить…
26.08.15р

Про осінь так багато говорили,
Співали й малювали цю красу.
А я люблю її багряні крила,
Які до сонця душу донесуть.
З весни кохання в осінь плодоносить,
І цільбоносні всі її плоди.
Весіллями по світу сто голосить,
І золотом дарує молодих.
«Чаклунка»  хтось про неї скаже стиха,
Бо всі в її обіймах золотих,
А я скажу: - «Немає в неї лиха,
Щедроти в осені з небес святих.
26.08.15.

Киплять мізки у палача:
«Який ще план намалювати?»
І як з «братерського» плеча
Вуздечку на Вкраїну вбрати.
Страшні і чорні сторінки
Епоха наша закарбує,
Та не загнати у «тіски»
Вкраїнську душу!!! Звіре ,чуєш?
І зрадників в погонах теж
Собі візьми до Мавзолею.
За душі юні заплатиш….
За ту небесную алею….
Не думай ,що багряний трон
Тебе у вічності звеличить.
Давно вже смерті котлован
В свої обійми Тебе кличе.
Ти прийняв образ Люцифера
І граєш долями людськими..
Та непідвласна цій химері
Душа Добра,Любові й Миру.
Давно Ти проклятий у Бога,
Та ще в конвульсіях поб’єшся,
У пекло вся твоя дорога,
Отам уже смоли нап’єшся.
Земля не зійде із орбіти,
І очі Бог відкриє людям.
Загине зло у цілім світі…
А Україна є і буде!!!

Хто ти ,дівчино , із синіми очима,
Що калину пригортаєш до грудей?
Хто ти із косою за плечима,
Неначе колос у серпневий день?
Хто ти ,дівчино,що усмішка крізь сльози?
Розпач свій ховаєш у душі.
Хто ти ,що стояла у морози
У знущанні і страшній брехні?
Хто ти , дівчино із ранами на тілі,
Із полону вирвавшись,живеш?
В тебе руки й ноги обгорілі ,
Але не здаєшся і не вмреш.
Хто ти , дівчино,що воскресаєш знову,
Із веселкою п′є́ш воду із Дніпра?
Хто ти ,що ллєш кров за рідну мову?
- Україна Я, не вмерла ,Я жива!!!
2014р.

Душею,мов до раю доторкнуся,
Манявський Скит – історія віків,
І знову я до Тебе повернуся
Із трепетом у серці від гріхів.
Святине рідна – духотворний горне ,
Нап’юся я енергії життя,
І Бога образ тут нерукотворний ,
Душа летить у простори буття.
Смереки своє віття простягають,
Рятуючи у немочах митарств,
Яке блаженство в цій землі витає,
Багатство тут найкраще із багатств.
Якщо прийшов без віри,то повіриш,
Байдужим не залишиться ніхто.
Святині чудотворні України,
Зціляють душу в сяйві молитов.
05.07.15р

День народження Свій зустрічаєш
У сльозах, у крові ,у вогні,
І «салют» смертельний розриває
Твоє тіло у нерівній боротьбі.
Хоч і юна,але Ти безстрашна,
Незважаючи на молодість свою.
І ридання ,й горе,бідолашна,
Не зламали воленьку Твою.
Україно – очі повні смутку,
Від сердець, розбитих в матерів.
І до свята траурні здобутки …
Найстрашніший День з усіх тих днів.
Юна пташко , Ти злетиш над світом,
Крила неодмінно заживуть.
Тільки пам'ять днів , вогнем сповитих,
До кінця життя нічим не струть.
Моя юнко, з цвітом калиновим
В косах золотих, немов руно,
Хочу ,щоб цвіли Твої діброви
І війни не знав уже ніхто!!!
Хай цей День із болем зустрічаєш,
Та настане мир і розцвітеш.
Ворог згине і добро засяє.
Дім свій вишиванкою вбереш!!!
23.08.14р.

Чуже ніколи серце не зігріє,
Хоч крадькома й ховається у мріях,
Та як вуглина , запече в час судний,
На острів душу занесе безлюдний...
Чуже ніколи солодом не стане,
Небесним громом у грудях застряне.
Прокльонів злива змиє грішне тіло,
Щоб совість в ньому вже не гомоніла.
Чуже ніколи цвіту не розкриє,
Чуже могилу достроково риє,
Якщо того бракує,що ти маєш,
То із чужим усе своє втрачаєш.

04.05.15

Дощі думок упали на папері…
В яку їх ріку понесе вода?
Чи хтось відчинить їм у серце двері?
Чи не залишать мокрого сліда.
Дощі думок,то теплі ,то жалючі…
Лоскочуть душу,мимо проповзуть,
Але завжди вони в життєвій кручі
Якусь місцину все таки знайдуть.

20.08.15