Не плач моя рідна матусю,
Не думай про горе страшне.
Не плач скоро я повернуся.
І війна там на сході мине.

Не плач, ти просто молися.
Молися за мир на землі.
Не плач і я повернуся.
І будемо щасливі ми.

Я маю піти так далеко,
Я маю піти на війну.
Я знаю там буде не легко,
Й без тебе я не засну.

Але я буду боротись.
Я переможу це все.
Й додому повернуся,
Рідненька заради тебе.

Не ляжу я там на полі,
Не пролл'ється моя кров,
Бо я повернуся додому
Й щасливі будемо знов.

Час дуже швидко пролітає.
Й незна ніхто куди веде його дорога,
Але душа все відчуває,
І повертається до рідного порогу.

Далеко на незнаній чужині
Рідна домівка нас завжди чекає.
І хочеться повернутися мені,
Туди де все розвеселяє.

Де рідний запах конюшини,
Де квіти,що цвітуть біля вікна,
Де гарний запах свіжої малини,
Де мамина теплесенька рука.

Де соловейко голосно співає,
Де бігає маленька дітвора,
Де сонечко у віконце заглядає,
Де рідна й неповторна земля.

Я лину й повертаюся додому.
Без рідної хатини не можу жити я,
До болю тут все рідне й знайоме
І матуся рідненька чекає моя.

16.07.13

Я пам'ятаю як ми вдвох
Ішли з тобою по безкраїм полі.
Ти дарував мені турботу і любов.
Це був для мене як дарунок долі.

Плили вінок з ромашок неземних.
І ти казав,що так на мене схожі,
Бо я неначе потопаю в них,
Без них і жити я невзмозі.

Вони як ти:
Бо за кохання до останнього воюють.
Вони як ти:
Бо завжди те що мають, те й цінують.
Вони як ти найкращі на цім світі.
Ніколи я не перестану тебе любити.

Коли рахуєш "Любить чи не любить",
Коли зриваєш ті маленькі пелюстки.
Ти знай, що я ніколи не забуду,
Тебе й твоєї теплоти.

Нажаль вже не почую я цих слів.
Ніколи не піду з тобою в поле.
Ніколи вже не буде в нас тих днів,
Коли гуляли ми з тобою двоє.

Усе минуло і усе пройшло.
В минулому й ромашки наші.
І все немовби в світі відцвіло,
Коли серденька зупинились наші.