Душу й тіло ми положим за свою свободу…
(Гімн України)

Заради України треба жити!
Хай помирають наші вороги.
Не раз, не двічі ще посієм жито –
Нам хліборобство здавна до снаги.

Заради України жити треба!
Продовжить рід козацький у віках,
Щоб пустуни злітали аж до неба,
Із вереском, на таткових руках.

Заради України, ради Роду
Перемогти і вистоять в борні
Нам треба, щоби діти наші зроду
Не заробляли хліб на чужині.

Збираймося, братове, на толоку.
Очистимо від скверни рідний край –
Квітучу нашу землю синьооку,
Щоб краща стала за небесний Рай.

Єднаймося, братове! Бій останній
Попереду у кожного із нас,
Бо тільки вкупі, тільки одностайно
Ми переможем в цей буремний час.

Заради України треба жити!

Грудень 2015р.

***

Від скаженого вітру набігає сльоза,
Холод лютий судомить і м,язи і нерви.
Цей Майдан був не «проти»,
Гасла мріяли «за!»
Майбуття, інтеграцію, євро.

Ясночолі дівчата, молоді юнаки
Тут зійшлися пліч-о-пліч
Відстоювать право
Жити нині і завжди,
На роки, на віки
В європейській великій Державі.

А навпроти стояли – за щитами кийки –
Їх ровесники, давні їх друзі зі школи,
В обладунках військових – вони ж вояки –
І поволі шеренги згорталися в коло…

Хто віддав той нелюдський,
Знавіснілий наказ
Ще й тепер невідомо, а може й не буде,
Тільки вмить все змінилось,
Закрутилося враз
Зойки, лемент дівочий:
« Ой, людоньки, люди !»…

Цей майдан перебачив за десятки століть
Не одну вакханалію воєн і брані.
Вже не вперше по сивій бруківці біжить
Кров гаряча
У нашій стражденній Украйні.

Потім їх порівняють з героями Крут,
Потім буде героям і шана і слава.
Потім буде… А зараз у Києві, тут
Лине зойк материнський:
« Ой, Славочко, Слава!»…
2014пік

*** Т.Гребенюк


Ми безхатченки в маминій хаті.
Досхочу наготовані ми
Обіцянками правлячих партій,
Що дорогу проклали грудьми

До «халявноЇ» Їжі в кориті,
До рахунків в долярах і дач,
Ще і досі синіють не змиті
Обіцянки, щиріші за плач.

Мов, як тільки прийдемо до влади,
Можновладці згадають про честь,
Замість недоторканої зради
Буде рада з народом… І нєсть

Ні числа, ні ціни обіцянкам
Вже локшиною з вух нависа,
Відшуміли свята. І «цяцянки»,
Як торішніх ялинок краса.

На «біг-бордах» обличчя пихаті,
Мільярдерами стали сини…
От і все.
Ми ж в нетопленій хаті,
Як дасть Бог, доживем до весни!

2014рік

Я напівросіянка. Я напівукраїнка.
Кожен пращур - не зайда,
З діда - прадіда тут.
Тож, в мені невід`ємна
І місцева говірка
І державної мови
Віковічний статут.

Синьо-жовте знамено,
Де колосся і небо,
Тризуб - символ Вкраїни -
Бог Отець, Син і Дух -
Не скорялись нікому
І не мрійте, не треба!
Ваші братні обійми
Вже тісніші ядух.

Україна ніколи
Не впаде на коліна.
Не надійтеся, пружна,
Не розбить на друзки.
Завжди буде як Трійця -
Всесвята й неподільна.
Так було, так і буде!
На роки.
На віки.


2014рік.