Не губи свою душу, живи,
Немов птаха у чистому полі.
Хай співають весняно вітри
Й гомонять між собою тополі.

Хоч, можливо, життя, як полин,
Та бувають щасливії миті,
Ось тобою пишається син,
Бо шляхи твої чесні й відкриті...

Не суди, бо засудять тебе.
Хто ти є на землі, чоловіче?
Глянь у небо ясне, голубе,
Лише там справедливим є віче.

Не карай, бо скарають живцем,
Плоть твоя стане прахом віднині.
Не бреши перед Божим лицем
Бо брехня так не личить людині.

Не продай свою душу, мов крам,
Бо бездушні – то є і безликі.
Хай у серці живе Божий Храм
І любов гріє сяйвом навіки!

2015

Моя душа і плаче і сміється
В земному світі – марних сподівань,
Де нижчий перед вищим гнеться,
Де стільки болю, сліз людських, страждань...

Тому і народився світ ілюзій,
В якому я радію і живу,
Де вороги мої, немовби друзі.
В якому я хмаринкою пливу...

Ой доле моя чом ти заблукала,
Між двох світів, в яких нема життя?
В одному я “люблю” ще не сказала,
До іншого немає вороття...

Чому ти, доле, разом з ластівками
Не принесеш надії і тепла?
А маниш незбагненними думками,
Чому ти щастя досі не дала?

Зима уже підходить непомітно.
Вкриває інеєм калину у саду.
Я мовчки зачиняю в домі вікна.
Але у весну все ж таки прийду...

2015

Веди, моя чарівна Музо,
У край прекрасних, добрих мрій,
Де квіти гомонять у лузі
І, де живе коханий мій...

Де небо синє і прозоре,
Де люди, мов одна сім’я.
І, де сміються сріблом зорі,
Де юність дихає моя.

До неї серденько промовить:
“ Безмежне щастя поверни!
Ти чуєш знов любов говорить
Квітневим подихом весни.”

Веди мене, ранкова пісне,
У світ акордів, ніжних слів.
Душі там від кохання тісно,
В нім янголів лунає спів...

Не повертай у темні вікна,
У тихе скиглення вітрів.
Де плаче доля безпросвітна.
Де не буває добрих снів...

Веди у палац днів щасливих,
І зупинися хоч на мить.
Хай присрастей проллються зливи,
Душа жива, коли болить.

2015

Не покидай мене, не йди
У світ, де місяць молодий
Так сумно дивиться згори,
У край, де не шумлять вітри...

Хай суму виллються дощі!
Надія спалахне в душі,
Пагінчиком зрости новим,
Вернись, коханий мій, живим!
,
Побудь зі мною хоч би мить
Коли душа вогнем горить,
Пелюсточками уст торкнись,
Веселим гомоном озвись

Берізки милої в гаю.
У душу загляни мою
Очима пролісків ясних,
Хай буде більше щастя в них!

2015

Втомився наш світ від глупців сіродумних,
Від тих, в кого жадібність понад усе.
О, Боже, зміни цих сіром нерозумних,
Бо, як ще земля їх на крилах несе!

Від ницих, байдужих сади засихають,
Спустошує землю енергія зла.
Від гніву й неправди пісні замовкають,
Нема милосердя, прощення й тепла...

Заради отих, що загинули в битві
Змінити життя ми повинні тепер.
Земля хай квітує у Божому світлі,
Поки перемоги ще дух не помер!

Згуртуємось, браття, за щастя й свободу,
Врятуємо світ від насилля і зла.
Потрібні оновлення й мир для народу,
Щоб дух відродився й земля ожила..

2015

Ще повернуться дні, які пахнуть рум’янком,
Ще вернеться у серце бентежна весна.
Я чекаю тебе, виглядаю щоранку,
Заблукав ти у мріях і лагідних снах.


ПРИСПІВ:

Любов земна на трепетних долонях,
Ти, мов промінчик сонця чарівна.
Ти зір далеких відблиски на скронях,
Одна на світі в мене ти – одна....


Не знаходжу тебе я у травах зів’ялих
Де панує байдужа холодна зима.
Де з тобою так ніжно і палко кохались
Час засипав стежини якось крадькома.


Я не знаю як жити без тебе, коханий,
Коли сонце весняне всміхнеться ясне.
Забіліє садочок вишневий духмяний,
Моя юність в душі, немов птах промайне.

2015

Ми перестали боятись катів,
Ми вже не ті, що раніше.
А патріотів єднання братів
Нас згартувало ще більше..

Сила ворожа на підлій брехні
Довго не зможе нас бити.
Буде кінець цій кривавій війні,
Будемо, браття, ще жити!

Дух наш незламний живе у віках,
Мудрий народ наш великий.
Щира любов у хоробрих серцях
До Батьківщини навіки.

Ми переможемо, бо не самі,
Бог збереже нас Всевишній.
Довго не тішитись чорній пітьмі,
Ми вже не ті, що раніше...

2015