Людина є така одинока,
Коли світ жорстокий навколо.
Але ж вона могла півкроку
Зробити до своєї любові.

Тож люби – кого хочеш любити
І не вір у забаганки долі,
Бо так життя все можеш прожити
І півкроку не зробивши до любові.

2014р.

Не можна бути з такими очима,
Таким ніжним дивитися поглядом.
Бо в очах твоїх я розчинюся,
Коли будеш зі мною поряд ти.

Своє серце тобі я відчиню,
До останку віддам свою душу.
Не можна бути з такими очима,
Щоб мене полюбити змусили.

2014р.

Моя душа уже пожовкла і летить…
Скільки раз вниз падала, здавалось.
Але завжди, чомусь, в останню мить
Знову вгору ще сильніша підіймалась.

І їй не треба було сильного плеча,
Бо не злякатись їй поривів вітру.
Вони лиш тільки падать вчать,
Щоби зуміла ці падіння витримать.

2014р.

Він дивиться тільки на неї,
Хоч біля нього дівчат незлічено.
Та він захотів її
Серце покалічити.

2014р.

Лише сонце, я і асфальт…
Навкруги немає нікого.
А може хтось колись невпопад
Вже ступав цією дорогою?

Може хтось сміливо крокує
День за днем провіреним шляхом?
Я ж щодня життям ризикую,
Нога в ногу із власними страхами.

І пече мені сонце в спину,
Я вдихаю асфальтну пилюку.
А може хтось таки б навчив мене
Не опускати ніколи руки.

Може хтось підказав би дорогу?
Я пішла би нею до істини.
Навкруги немає нікого.
На помилках доводиться вчитися.

2015р.

Знайдіть таку терапію,
Яка б лікувала залежність
Від регулярної дії
В житті бути необережною.

Знайдіть ці безцінні ліки
Може в промовистих статусах,
Щоб в мережі і не тільки
Вже більше не помилятися.

2014 р.