Будь ласка, скажи мені причину,
Щоб міг до тебе повернутись,
Міг обійняти, пригорнутись,
Заглянути у вічі на хвилину.

Скажи мені, навіщо рвати душу
За чистої води фантазію,
За звичайнісіньку оказію
Й обіцянку, яку порушу?

А якби ранок починався з кави,
Зі співом ранішніх птахів
У місті битих ліхтарів?
Невже тоді я б не лукавив?

Все що захочеш маєш ти,
Ти можеш мріяти про більше,
Про вічну славу та про інше,
Всього ти зможеш досягти.

Ти зможеш підкорити людство,
Та щира усмішка миліша,
Адже свобода важливіша,
А зверхність стане самогубством.

23/05/16

Білий у своєму ліжку
Лежить сумний старець,
Й все дивиться на діжку
Із надписом «кінець».

В ній дуже старе віскі,
Яке десь у амбарі,
Стояло років з двісті,
Тепер стоїть в підвалі.

Усе що залишилось
Від лютої війни,
Це все що вберегли.

Життя старця змінилось,
Але секрети з ним
Приготування залегли.

13/08/14

Я не пишу казок чарівних,
Не Андерсен я, не Езоп,
Немає їм у цьому рівних,
Я біля них немов холоп.

Я не Горацій, не великий,
Не джерело його безсмертне.
Навпроти нього я безликий,
За його строфи можна вмерти.

Проте пишу що серце скаже,
Я віддаюсь йому цілком;
Воно на влучне слово вкаже
Й захи́стить під своїм крилом.

21/12/15

Уяви, ти йдеш боса по росі
І вітер запашний лоскоче.
Уяви, що все це навесні
Й лелека голосно клекоче

Довгу, розкішну косу
Уяви, оспівує соловей.
Не знайдеш ти гілку суху,
Уяви, що тут повно фей.

Легкість нарешті панує в душі,
Все в гармонії, і ти чарівнà,
Проходиш вкотре калини кущі
І бачиш яка прекрасна весна.

Прозора як небо в річці вода,
Грається з тобою, всміхається.
Про тебе піклується саме вона,
Тобою вона звесиляється.

На пагорбі ельфи і гноми,
А в небо зібрався бізон,
Русалки ведуть хороводи.
Уяви, що все це не сон.

Уяви, саме так, уяви!
Немає фантазії меж,
У Бога одна тільки ти
Й по сходах у небо ідеш.

12/09/15

Він ніколи не був егоїстом,
Але знаєте, так буває:
Гуляє він старим містом,
А думка у небі літає
Про своє безтурботне життя
У якому немає нікого.
Як він каже: "У мене є я
Навіщо жити для когось?"
Він боїться контакту з людьми,
Вільний час свій проводить у домі,
Але він не лякається тьми
І щастя знаходить у ромі.
І якщо йому добре ось так,
То у чому його винити?
Що сидить у ракушці як рак?
Ні, таких як він треба любити.

18/09/14

Пам'ятаєш, одного разу,
Ми хотіли зупинити час?
Ми зробили б це відразу,
Якби залежало все від нас.

Пам'ятаєш хвилини блаженства?
Тиші, комфорту, щастя?
То було приємне шаленство,
Та поруч бродило нещастя.

І тепер, коли ти так далеко,
Коли холодом віють слова,
Пожирає мене ностальгія.

Мабуть рацію мав Сенèка,
Спасіння - це наша душа,
Вона також і агонíя.

20/11/14

"Який чудесний вірш, мосьє!"
"О ні, на превеликий жаль, мадам,
Поезія - це не моє.

Я знов пробігся по віршам
І зрозумів річ не нову.
Поезії я все віддам,

Але боюсь що в ніч одну,
У невідомий душі рік,
Спотворю всю її красу

І буду проклятим навік."

31/01/15