Я колір неба завжи бачу в снах,
І світло сонця грію в своїх мріях.
А запах колосків зі мною увесь шлях,
Ще й цвіт калини, що плекається у співах.

І мирне небо в мене у молитвах,
І всі солдати у моїх думках
Усі сини, що полягли у битвах,
Щоб ми підняли синьо-жовний стяг.

А в серці в мене рідна Україна,
Яка у серпні відсвяткує день,
Коли вона назавжи стала вільна,
І об'єднала навіки своїх дітей

Мне не стыдно сказать, что я
патриот
Патріот тієї святої країни,
Где под красным и черным к Богу
ушли,
Де за жовто-блакитний тіла
положили.
Мне не страшно сказать всем о
том,
Що я люблю вишиванку та маки,
О том, что сильно люблю я тот
край,
Де я прокидаюся кожного ранку.
Мне в сердце болит в то время
когда,
На Сході криваво вбивають
солдатів.
Тогда, когда за границей гласят
лишь о том,
Що "зелені чоловічки" не можуть
вбивати.
Ненавижу смотреть на людей,
Які "Слава Росії" кричать на
Майдані.
Возьми свои вещи, семью иль
друзей,
І чекай потяг "Київ-Москва" на
вокзалі.
Мне не стыдно прославлять
Украину,
Не важливо навіть на мові якій.
Главное что б это было с
любовью,
З любов'ю у серці твоїм і моїм.

24.07.2015