Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Просто Немо (1972 - 3169)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Просто Немо, [ 2009-02-03 01:45:57 ],
на сторінці твору     "***"  

Вже писав на цю тему Варці у її "Шизофринії", - суб"єктивно не дуже подобається надмірне використання тобою тематики "хворобливої ненормальності". "Ненормальний ніколи не скаже, що він - ненормальний". Але от у цьому творі смужку цієїж теми "за хвилину розірве груди (чи зійде дах)" можна вважати цілком виправданою для підсилення емоційного сплеску головної героїні. Отут я твоїм словам про "дах" - вірю!
"море проситься, хвилі б'ються і сіль пече.
хтось би, певно, заплакав, звівши очі угору,
хтось, напевно, відкрив би вени – нехай тече.
я – лягаю на землю.
я від сьогодні –
море…"
Знаєш, мо я і неправий, але попросив би тебе якось потім помислити над першим рядком саме цієї строфи. Імхо, його варто якось "підсилити", адже від усього, що нижче я, як читач, просто здригаюсь. Силу таких словообразів я б порівняв з контрольними пострілами впритул. Грубовато, але наочно. Сильно, одним словом.
Коментатор Просто Немо, [ 2009-02-09 14:35:34 ],
на сторінці твору     "***"  

Питання, прям, як до Василя Івановича з відомої стрічки... :) Нехай поповню ще чиїсь "чорні списки", але, назвавши ліві революції (чи просто революції) "гоп-стопом" (що, відкинувши ілюзорний романтизм, по суті і є) я висловив своє до них ставлення. Від слова "українська демократія" також м"яко кажучи дуже нудить... Одним словом, до всіх наших політиків ставлення як у P.S. Якщо повертатись до "символічних імен світу", найбільше імпонує дуже відоме (не менш ніж Че Гевара) ім"я Августо. Теж мо і спірна особа, але внутрішньо найближча (як і дуже -дуже багатьом зараз в нашій країні). У нас, щоправда, таким і не пахне. Бо маємо скоріше більших чи менших "гризунів-захребетників".
Але основна суть навіть не в тому.
Команданте Че для мене - політичний антагоніст, але проти нього як проти людини я нічого не маю проти (це відчувається у творі). Він радикально відстоював свою принципову позицію, але знав на шо йшов (адже також не квіточки збирав). Кожному політичному руху потрібна своя людина-прапор. Він для цієї ролі підійшов якнайкраще, а моє "якби...", то вже, як сказав би Татчин "розлога дифузія на тему "блю"".
Найбільшої поваги у мене викликає постать саме фотографа з Куби. До самого завершення життя він принципо жодного цента так і не заробив на своїй знаменитій світлині, хоча навколо "бабло рубили" на цьому кадрі аж гай шумів (судовий позов за рекламу горілки не варто брати до уваги, адже всі декілька десятків тисяч долларів він віддав кубинському уряду).
Відносно Максима Кабіра. Ми з ним не знайомі навіть віртуально, але попри його "лівий радикалізм" і "еротичний марксизм" (не знаю, це прикол чи серйозно) мушу прямолінійно визнати, що пише він надзвичайно талановито.
Політичні уподобання чи приналежність до якогось табору - то є по суті велика умовність і дешева мішура. Головне розгледіти за всім цим сміттям Людину, просто Людину (і не важливо, що він своїм ім"ям символізує)...
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   18