Ми обійдем світи,
Знати б, куди дійти
За плечима весна
Юні, повні води
Як гірська ріка!
Не звернемо туди,
Де сивіють роки
В молодих тілах!
Вимагає наш зір -
нових вершин і гір!
Вимагає наш слух -
нової музики дух!
Вимагають губи наші -
вина повні чаші!
Переповнюйтесь милі,
Грайте вином,
Розливайтесь на милі,
Переростайте в хвилі
І звіть нас маяками -
Домашніми ліхтарями!

Люблю непомітні прикраси,
Приховані від кривизни поглядів
Не для поживи натовпів
Рішучих злодіїв окраси,
Які волітимуть їх вкрасти.
Якщо не вкрасти, то спаплюжити,
Словами-канатами,
Мокрими від солоної води,
Мов гарматами
Готовими до війни.
Канатами можна різати,
Мов матроса під час шторму,
Що опинився на їх шляху.
Гарматами – просто вбивати,
Лишаючи сморід диму на шматку,
Який колись був мрією.
І ми ці гармати сіємо
В чудаків, що не ховають прикрас,
Виблискують ними для нас,
Мов мішенями…І ми мліємо,
Прицілюємось, б’ємо, ріжемо,
Гриземо себе, бо не вміємо
Побачити власних прикрас.
Осліплені очі у нас.