Наше життя- це вічна дорога.
Річка неспино бігуча води.
Має вона, високі пороги.
Можна упасти, незнати куди.
Наше життя- це рай не на небі.
Ніби і маєш усе для бутя.
Та на душі, щось манить до тебе.
Рідна моя,Волине моя.

Зелений гай, маленька хата, садок.
По вишні лізем з братом.
А в далечі, табун гуде.
Пастух корів додом жене.

Ми були діти, маленькі квіти.
Нас в голові, гуляв ще вітер.
І день за днем, і у ночі,
Ми з братом вірили в казки.

Та час минув, ми позросліли.
Своїх вже діток ми зробили,
а ще здається, що самі,
Недавно ми були такі ж малі.

Два брата йшли полем
Вже змучені горем
На сердці обох , великий т'ягар
Бачили море, хвилі, прибої
Бачили біль,смерть близьких їх страждань
Море із крові, лилося рікою
Хвилі від вибухів, все зносили вщент
І не було, кінця тим при-боям
Всім вже вижалося, ось і кінець
Та протримались, всеш не здалися
Якою ж ціною, виграли бій?
Як же багато, вже невернеця
Врідні краї, братів і синів.
06.01.2020

Я каюся що я згрішив
Мені дуже соромно Боже
Чесно яж не хотів
Та жити без цього не можу.
Світ став темним, нікчемним
Перевернувся верх до гори
Люди як хижі собаки
Гризуця, лаюця, Боже.

Я вірою, правдою, люблю Україну
Зате що незламна була
В період майдану
В період свавіля
В період втечі нашого царя.
Я віру в те що наша країна
Нездасця в нерівній борбі
Й відстоїть землю дану їй тими
Хто боровся за неї тоді.
Хоч ворог є братом
З яким ми братались
Та доля начертала інший нам шлях
Пройшовши який ми не будем рабами
А будем людьми в Європейських очах.

Біль страждань, переживання
Теплий подих каяття
Осознаня, покаяння
Шанс отримання буття.

Я помню день вчерашней встречи,
Когда тебя я повстречал,
От счастья сердце билось реще,
Ведь я давно тебя искал.
Ты шла навстречу мне, мой ангел,
Я сразу понял ты моя
И взглядами с тобой меняясь
И отдаляясь, отдаляясь,
С тобой расстались навсегда.

В житті багато перешкод,
Які повинні ми здолати.
Пройти прогнувшись, впавши на коліна,
Благаючи прощення каяття,
Та впавши встати,
І пройшовши далі — знати,
Що без проблем, нема у нас життя.

Наша ненька — Україна
Стала ржавіти від болі.
Людське страждання в нашій країні —
Це лиш гра мільйонів.
Дядьки пузаті сидячи в злоті
Керують чужими серцями,
То давши ритму, то зменшивши знову
Кажуть куди іти далі.
Ми, як ті ляльки ,
Ми, як собаки,
Робимо те, що нам скажуть,
Скажуть стояти, ми будемо стояти,
Скажуть кусати, ми будемо кусати,
Скажуть радіти, ми будемо радіти.
А що нам робити? А що нам робити?
В Україні тяжко стало жити!
05.01.2016