Автори /
Христина Букатчук (1989)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Говорити. Мовчати. Дихати
•
Перед клоуном у дешевій фользі
•
Тіні підземні грають живими
•
Мовчать вовки в сніги заперті
•
Мовчи, метелику. І будь красивим
•
Темна мелодія яскравих вітрин
•
Сонце, як камінь. Світ за плечима
•
Хтось загубив у траві лице
•
Дай влягтися колам на воді
•
Самі на протязі століть
•
Завтра буде рай
•
Немає проблем, немає питань
•
Виганяю з поезії жінку
•
Нації, оброслі традиціями, все д’но...
•
Варто мойрам перехилити келішок, і…
•
Над моїм містом крила чайки
•
Учора пустелі світу замкнулись в коробці
•
Я поставлю пам’ятники сучасним поетам
•
Передзвін німоти. Шепіт кольору
•
Цивілізації мафусаїлового віку
•
Зустрінемось вчора. Коли дихне зима
•
Виходжу із місяця в темний край неба
•
Коли зустрінемось через сотні років
•
Час проростає крізь речі
•
Він любить пити, коли вже п’яний
•
Вісім хвилин втручання
•
Ми жебраки - повна торба планет
•
Горища будинків. Стара санація
•
Її очі блистять героїном
•
Замкнутість міста в черевиках імперії
•
Цьому коханню не судилося бути
•
Моя країна нафталінне стерво
•
Століття допиває вино
•
Якби Вавилон досягнув до неба
•
Учора дрова були лісом
•
Горить рояль старий, як світ
•
Коли заблудишся між чорними дірами
•
Сакури вночі
•
Порожню пляшку змінює повна
•
Камінь як метафора немочі
•
Дванадцять корзин за столом
•
Друже, ляж мені на руки. І вмри
•
З Брунгільди знімеш білий пояс
•
ἀντίθεσις
•
Вона грає на дахах будинків
•
Речі, які не потребують доведення
•
У стіні сто дверей
•
Так прощаються сині кити, відпливаючи.
•
Ти найшляхетніша з усіх повій
•
Ідуть сто чобіт по залізній дорозі.
•
Коли закінчиться небо - впадуть
•
Мій ковчег потонув. Учора.
•
На чотирнадцятий день желе очей
•
Танцюємо з вогнем. Як ніч...
•
Сьогодні час смерти
•
Ми в домі ховаємось від бурі.
•
Quo Vadis?
•
Ти йдеш. Прозора, як вода. Як
•
Я була з Чоловіком, який умів
•
Один. У передвісті всіх причин.
•
Північ провінції. Маленьке місто.
•
Вечір впускає келих шампану
•
Відкладемо старі револьвери
•
Нігті зломити? – Хіба до спини.
•
Коли лежить німий, брудний, під плотом.
•
Якщо усі завтра перейдуть...
•
Горить земля. Черства, як хліб.
•
вмерзають губи у пруття плоту
•
Мамо, чому Ти не народила мене
•
Сьогодні - у нас маскарад. Завтра -
•
Ми з Тобою в одному ліжку
•
Сходи. Запалена сигарета.
•
Небо розкрите в п’яні долоні.
•
Не плач, Гертрудо - випий вина.
•
Так хочеться світ обійняти
•
Внуки Холодного Яру – торговці
•
Ти сумний, як сімнадцять печатей.
•
Я б купував Тебе, як повію
•
18 лютого
•
Ти впиваєш вином найкращих світу
•
Холодний шампан – холодніший lamour
•
Дівчатка з кабаре витрушують
•
Дешева рима
•
you dream your way
•
Простір навколо ножа
•
сьогодні у нас зупинка в пустелі
•
голі жінки як голі дерева
•
Ілюзія щастя чи порнографічна правда
•
Місто під водою
•
Мої вірші – Твоя cover-версія.
•
Коли умовкнуть останні світу.
•
Піднявши руки до стін Єрихону...
•
Ви курвите душею до душі.
•
Крісла на дні. Озерна гладь...
•
Тримай серце порожнім...
•
Трупи в ритмі роздягала.
•
Зведу Тобі храм.
•
Грань заґратована в облаву...
•
Коли я питаю...
•
Зі снів старого колодязя виходить
•
Ми з Тобою в одному просторі.
•
Кинь в мене каменем! Гранню. Перстом.
•
Утікаєш в життя, як в облудні тумани.
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Говорити. Мовчати. Дихати.
Вити. Стогнати. Зітхати.
Вити. Стогнати. Зітхати.
Перед клоуном у дешевій фользі,
прогинаються ті, хто фольгою багаті.
прогинаються ті, хто фольгою багаті.
Тіні підземні грають живими.
Тельбухи ночі зовні незримі.
Тельбухи ночі зовні незримі.
Мовчать вовки в сніги заперті.
Їм не шукати смерті.
Їм не шукати смерті.
Мовчи, метелику. І будь красивим.
Літай з квітки на квітку. З міста в місто.
Літай з квітки на квітку. З міста в місто.
Темна мелодія яскравих вітрин
змушує думати про нікотин.
змушує думати про нікотин.
Сонце, як камінь. Світ за плечима
вперто стискається в розміри ока.
вперто стискається в розміри ока.
Хтось загубив у траві лице.
Підніму і в озеро вкину.
Підніму і в озеро вкину.
Дай влягтися колам на воді.
А тоді думай про минуле. І
А тоді думай про минуле. І
Самі на протязі століть
бовтаємо човнами воду.
бовтаємо човнами воду.
Завтра буде рай.
Сьогодні спокій.
Сьогодні спокій.
Немає проблем, немає питань.
А що зробити в кінці повісті?
А що зробити в кінці повісті?
Виганяю з поезії жінку,
залишаю поета.
залишаю поета.
Нації, оброслі традиціями, все д’но,
що дерева зарослі мохом. З півночі.
що дерева зарослі мохом. З півночі.
Варто мойрам перехилити келішок, і…
Лаври лягають не на ті чола.
Лаври лягають не на ті чола.
Над моїм містом крила чайки
змагаються з південним вітром.
змагаються з південним вітром.
Учора пустелі світу замкнулись в коробці.
Я стукала. Не відчиняли. Рум'янились в сонці.
Я стукала. Не відчиняли. Рум'янились в сонці.
Я поставлю пам’ятники сучасним поетам
на околицях міст.
на околицях міст.
Передзвін німоти. Шепіт кольору.
У картинах мости. В рамах – холодно.
У картинах мости. В рамах – холодно.
Цивілізації мафусаїлового віку.
Де ви. Загублені в пісках часу
Де ви. Загублені в пісках часу
Зустрінемось вчора. Коли дихне зима.
Зірве волосся, як заслону з неба.
Зірве волосся, як заслону з неба.
Виходжу із місяця в темний край неба.
Перехожі не бачать. Їм неба не треба.
Перехожі не бачать. Їм неба не треба.
Коли зустрінемось через сотні років,
І обоє будемо безмежно старими,
І обоє будемо безмежно старими,
Час проростає крізь речі.
Розвалені стіни, оброслі мохом і торішнім листям сходи. Дахи, крізь які видно шмат неба. Осілі майже в землю, і давно без шибок, вікна. Зграї котів, які своєю присутністю перетворили окремі квартали міста на місто бродячих людей. У таких місцинах відчуваєш свою зайвість, аж до недоречності. Це їхня територія. Наповнена інстинктами безлюддя і тварин.
Розвалені стіни, оброслі мохом і торішнім листям сходи. Дахи, крізь які видно шмат неба. Осілі майже в землю, і давно без шибок, вікна. Зграї котів, які своєю присутністю перетворили окремі квартали міста на місто бродячих людей. У таких місцинах відчуваєш свою зайвість, аж до недоречності. Це їхня територія. Наповнена інстинктами безлюддя і тварин.
Він любить пити, коли вже п’яний.
Писати скарги в міфічні етери.
Писати скарги в міфічні етери.
Вісім хвилин втручання
в обриси імітації.
в обриси імітації.
Ми жебраки - повна торба планет
За плечима. Йдемо по молочній
За плечима. Йдемо по молочній
Горища будинків. Стара санація.
Голуби у підворітнях неба. Свято.
Голуби у підворітнях неба. Свято.
Її очі блистять героїном.
Руки тягнуться до порожньої пляшки.
Руки тягнуться до порожньої пляшки.
Замкнутість міста в черевиках імперії.
Колодки метафори тримають брами.
Колодки метафори тримають брами.
Цьому коханню не судилося бути.
Порівняння зі світом таке недоречне.
Порівняння зі світом таке недоречне.
Моя країна нафталінне стерво.
Столітні бані в золотій броні.
Столітні бані в золотій броні.
Століття допиває вино.
Самогон допило учора.
Самогон допило учора.
Якби Вавилон досягнув до неба,
Ми б уже вчора знали, що треба.
Ми б уже вчора знали, що треба.
Учора дрова були лісом.
Могили – живими людьми.
Могили – живими людьми.
Горить рояль старий, як світ.
Краса в звучанні.
Краса в звучанні.
Коли заблудишся між чорними дірами.
І шлях втратить голову і координати.
І шлях втратить голову і координати.
Сакури вночі
у сніг загорнулися –
у сніг загорнулися –
Порожню пляшку змінює повна.
Триває розмова.
Триває розмова.
Камінь як метафора немочі.
Хто підніме...
Хто підніме...
Дванадцять корзин за столом.
Тринадцята - зрада.
Тринадцята - зрада.
Друже, ляж мені на руки. І вмри.
Покладу Тобі у голови вінок мли.
Покладу Тобі у голови вінок мли.
З Брунгільди знімеш білий пояс.
І це мине.
І це мине.
Одні корені в небі. Інші – в безодні.
Між ними – години. Холодні.
Між ними – години. Холодні.
Вона грає на дахах будинків.
На балконах бідних і терасах
На балконах бідних і терасах
Речі, які не потребують доведення.
Біль. Любов. Смерть. Народження.
Біль. Любов. Смерть. Народження.
У стіні сто дверей.
У вікні вихід.
У вікні вихід.
Так прощаються сині кити, відпливаючи.
Числа множаться до десяти.
Числа множаться до десяти.
Ти найшляхетніша з усіх повій.
Ти перша квітка у садах Аллаха.
Ти перша квітка у садах Аллаха.
Ідуть сто чобіт по залізній дорозі.
Всі лисі. Глухі. Худі. В некролозі
Всі лисі. Глухі. Худі. В некролозі
Коли закінчиться небо - впадуть
чорнобильські журавлі. Ми теж
чорнобильські журавлі. Ми теж
Мій ковчег потонув. Учора.
Лиш на дні нема ні жебрака,
Лиш на дні нема ні жебрака,
На чотирнадцятий день желе очей
Виїдають веселі земляні черв’ячки.
Виїдають веселі земляні черв’ячки.
Танцюємо з вогнем. Як ніч
в півмісяцевій прохолоді.
в півмісяцевій прохолоді.
Сьогодні час смерти.
Гніть дерева.
Гніть дерева.
Ми в домі ховаємось від бурі.
Обоє сиві. Як шкіра на кобурі,
Обоє сиві. Як шкіра на кобурі,
Ти малюєш сни на папері.
Спросоння. Я закручую їх
Спросоння. Я закручую їх
Ти йдеш. Прозора, як вода. Як
ніч без дна. Сковорода крутив
ніч без дна. Сковорода крутив
Я була з Чоловіком, який умів
слухати джаз. І любити нас.
слухати джаз. І любити нас.
Один. У передвісті всіх причин.
В передчуванні слів з нічим.
В передчуванні слів з нічим.
Північ провінції. Маленьке місто.
Зустріла Блока з листом Петрарки.
Зустріла Блока з листом Петрарки.
Вечір впускає келих шампану.
Ніч відчиняє важкезну браму.
Ніч відчиняє важкезну браму.
Відкладемо старі револьвери.
Самогубства мотиви - на завтра.
Самогубства мотиви - на завтра.
Нігті зломити? – Хіба до спини.
Губами пектись? – До гілки чилі.
Губами пектись? – До гілки чилі.
Коли лежить німий, брудний, під плотом.
З щетиною, як шерсть старого звіра.
З щетиною, як шерсть старого звіра.
Якщо усі завтра перейдуть
у вчора,
у вчора,
Горить земля. Черства, як хліб.
Ти в гріб заліг. Без ніг.
Ти в гріб заліг. Без ніг.
вмерзають губи у пруття плоту
запах курева курв і поту
запах курева курв і поту
Мамо, чому Ти не народила мене
воїном?
воїном?
Сьогодні - у нас маскарад. Завтра -
чотири броди. Вчора зігнали парад.
чотири броди. Вчора зігнали парад.
Ми з Тобою в одному ліжку
з одним світлом на двох
з одним світлом на двох
Сходи. Запалена сигарета.
Запалений місяць. Ґретта
Запалений місяць. Ґретта
Небо розкрите в п’яні долоні.
Ми біля бару. Ми у притоні.
Ми біля бару. Ми у притоні.
Не плач, Гертрудо - випий вина.
Небо упало - Ти ще жива.
Небо упало - Ти ще жива.
Так хочеться світ обійняти.
Наповнити чаші Тобою.
Наповнити чаші Тобою.
Внуки Холодного Яру – торговці
брендом на Центральній Strae.
брендом на Центральній Strae.
Ти сумний, як сімнадцять печатей.
По струні одинчатій. Гранчатій.
По струні одинчатій. Гранчатій.
Я б купував Тебе, як повію,
кожної ночі.
кожної ночі.
Холод.
Руки в огні замерзають.
Руки в огні замерзають.
Ти впиваєш вином найкращих світу.
Розрізаєш часи на столітні ночі.
Розрізаєш часи на столітні ночі.
Холодний шампан – холодніший lamour.
Ця епоха – не для цнотливих літератур,
Ця епоха – не для цнотливих літератур,
Дівчатка з кабаре витрушують
Семенка із попільниці.
Семенка із попільниці.
Поки Жульєн приміряє берет.
Ню розриває червоний корсет.
Ню розриває червоний корсет.
you dream your way
eyes filled with grey
eyes filled with grey
Простір навколо ножа
в стогін німої любові.
в стогін німої любові.
сьогодні у нас зупинка в пустелі
зруйновані храми греки-заброди
зруйновані храми греки-заброди
голі жінки як голі дерева
снігом прикрити б
снігом прикрити б
Ілюзія щастя чи порнографічна правда.
Як думаєш, Друже, що виберу завтра?..
Як думаєш, Друже, що виберу завтра?..
Хто всі ці люди? З вами самотньо!
З вами у скелях розбитись, і жодне
З вами у скелях розбитись, і жодне
Мої вірші – Твоя cover-версія.
Позолота древесних обрубків.
Позолота древесних обрубків.
Коли умовкнуть останні світу.
Дитятко одягне зі скрині коралі.
Дитятко одягне зі скрині коралі.
Піднявши руки до стін Єрихону –
не бійся – не дам Тобі впасти.
не бійся – не дам Тобі впасти.
Ви курвите душею до душі.
Ви глухнете, що до любові, що до зради.
Ви глухнете, що до любові, що до зради.
Крісла на дні. Озерна гладь
Розводить води від безсоння.
Розводить води від безсоння.
Тримай серце порожнім,
Обтягнутим мішком нервів.
Обтягнутим мішком нервів.
Трупи в ритмі роздягала.
В сорок темних кіл складала.
В сорок темних кіл складала.
Зведу Тобі храм.
Ложе Любові.
Ложе Любові.
Грань заґратована в облаву –
Вугіллям днують терикони.
Вугіллям днують терикони.
Коли я питаю:
Як Ти?
Як Ти?
Зі снів старого колодязя виходить
Дівчина-щит.
Дівчина-щит.
Ми з Тобою в одному просторі.
Порозбіглися. Стали осторонь.
Порозбіглися. Стали осторонь.
Кинь в мене каменем! Гранню. Перстом.
Ворися в скроні Господнім жестом.
Ворися в скроні Господнім жестом.
Утікаєш в життя, як в облудні тумани.
Де дороги нема, але темні ридвани
Де дороги нема, але темні ридвани