Автори /
Віра Володіна (1978)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Немає вже того зілля – Щирість людська.
•
Тепер німа. Навіки. Як усі…
•
Я маю стати
•
Перетинаю горизонталь землі...
•
Страйк
•
Я, люди, шукаю Душі порятунку і Світла
•
Стерли із пам’яті розпач, безсилля, поразку…
•
Ох, епоха!
•
Відпусти мене...
•
Іде село...
•
У тобі замерзає небо...
•
Я стану на тисячу слів важча...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Небо теплою шкірою
Обтягнуло мене.
Обтягнуло мене.
1 (мрія)
Перетече й моя ріка, впаде у море,
Перетече й моя ріка, впаде у море,
Я маю стати
Барвінковим попелом
Барвінковим попелом
Викриють злодійку
Викрала тінь із села
Викрала тінь із села
1
Мені закортіло поснідати перцем,
Мені закортіло поснідати перцем,
Оперують вагомо «фактами»
У моїй схильності до божевілля і бунту
У моїй схильності до божевілля і бунту
1
Проміння перегоріло.
Проміння перегоріло.
Заблукала.
Між століттями, людьми…
Між століттями, людьми…
Відпусти мене в темну гущавину
Я віддихаюся від спеки
Я віддихаюся від спеки
Іде село повз мої вікна.
Сплетінням різної ходи:
Сплетінням різної ходи:
У тобі замерзає небо
На землі крижаніють мальви
На землі крижаніють мальви
Я стану на тисячу слів важча
Кину палити недопалки гніву
Кину палити недопалки гніву