Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Василь Дерій (1959)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Василь Дерій, [ 2017-04-12 18:49:14 ],
на сторінці поезії     "Київ"   Ганенко Тамара

Дуже добре Ви, пані Таню, написали про Київ!
Особливо про Хрещатик, який я полюбив ще зі студентських років.

Прекрасні у Вас рядки:
Який нескінченно
величний Хрещатик,
який без кінця дорогий!
Коментатор Василь Дерій, [ 2017-04-17 12:51:16 ],
на сторінці поезії     "Не клени..."   Ганенко Тамара

Дуже добре! Емоційно.
Коментатор Василь Дерій, [ 2017-04-17 12:54:59 ],
на сторінці поезії     "Храм"   Ганенко Тамара

Благословен стократно світ краси,
Що не зміняв святе на пересічність.

Ці рядки особливі і могли б бути за афоризм.
Коментатор Василь Дерій, [ 2017-04-17 12:57:01 ],
на сторінці поезії     "Галицькому краю"   Дерій Василь

Щиро дякую за коментар! Вітаю Вас з Великоднем!
Коментатор Василь Дерій, [ 2017-04-17 13:03:35 ],
на сторінці поезії     "Плекаймо у собі красу"   Чорногуз Ярослав

Не бійся смерті, а лети!
Ти - воїн світла з крові, плоті.
Бо краще впасти з висоти,
Ніж задихнутися в болоті.

Ваша правда. Поет не повинен боятись висоти, бо інакше Муза знайде іншого.
Коментатор Василь Дерій, [ 2017-04-30 11:04:41 ],
на сторінці твору     "Рідний край у поетичній палітрі Івана Низового"   Низова Леся

Доброго дня, пані Лесю! Вітаю Вас з дуже грунтовним матеріалом про творчість Вашого батька! Про поезії та творчість Івана Низового ще треба багато написати, бо він був поетом від Бога!
Коментатор Василь Дерій, [ 2017-04-30 18:11:02 ],
на сторінці твору     "Рідний край у поетичній палітрі Івана Низового"   Низова Леся

Василь Дерій

Хлібороба штовхають у груди

…все життя хлібороба у груди штовхають…
(Іван Низовий)

Все життя хлібороба штовхають у груди.
Рабська праця витягує жили без болю.
І ніколи йому краще в світі не буде
І не раз прокляне він, захмелений, долю.

Все життя хлібороба штовхають у груди.
Від біди і образ постаріє до часу.
Тільки поле його підбадьорює всюди
І дарує врожай зі свого золотого запасу.

Все життя хлібороба штовхають у груди.
Та Всевишній прийме, як єдиного сина.
Виростають із поля по-справжньому люди.
З колосочком добра йде до Бога людина.

м. Тернопіль.
25.03.2000 р.

© Василь Дерій. Хлібороба штовхають у груди, 2000.