ми були разом і про світ забули
і очі розмовляли тихо так
і погляди нічого не минули
ні риски ані зморшки на устах

слова були лиш способом мовчання
лиш тим без чого не змогли би ми
зустрітись після довгого чекання
через багато років самоти

ми пригортали поглядом невпинним
серця одне до одного і враз
ми зрозуміли істину таємну
це не назавжди це лише на час...

Як добре написати й стерти
Як гарно знайти і любити
Як вільно вродитись і вмерти
Як прикро тобою не жити

Як гірко мов смак полину
на шмаття душу дерти
Тебе виривати з серця
У порох тебе розтерти

Як солодко знати напевно
що ти гіркуєш також
Із дум вириваєш невпинно
Троянди солодку м’якоть

Як вільно тебе чекати
Посеред шумного люду
І добре знати що завтра
тебе серед нас не буде