Там, де небо - зелений рубін,
Я вчора зустрів титана.
У нього на плечах залізні горби,
Замість очей - вулкани.

Небо - широке, дорога - вузька:
Двом на ній буде затісно.
А голос мій - рипіння візка,
М'язи мої - наче тісто.

Я думав, він скаже "Гниле м'ясце"
Та й плюне мені в обличчя.
А він подививсь на моє лице,
І потім... зійшов на узбіччя.

Київ, 2011

У небі зійшов сокіл -
Його не любила земля.
Налита отруйним соком,
В норі спочивала змія.

І сокіл - бліда комета -
Свій зір спрямувавши ниць,
Накинув на землю тенета -
Дві тіні своїх зіниць,

Побачив далеке сяйво -
Примружені очі змії,
І все їй повідав про тайни,
Надії і біди свої:

- "Колись я кохав Світило,
Я сів йому на плече...
Воно цього не простило -
І досі нещадно пече.

Врятуй мене, чуєш, мила!
Зроби це або помри!"
- "Віддай мені свої крила. -
Змія зашипіла з нори. -

Мені, молодій, не спиться,
У пазурях темноти.
Земля - безока в'язниця,
Її обираєш ти.

Я волю твою шаную.
Візьми мене під крило,
І я тоді поцілую
Твоє непокірне чоло..."

Легінь упав додолу...
Відтоді минули роки.
Плела візерунки доля -
Тремтіли обидві руки.

Той сокіл в землі конає,
Оплакуючи свій зір.
Змія від сонця тікає -
Та в небі немає нір.

А що з ними буде потім?
Цього не знає ніхто.
У небі стікає потом
Зажерливий промінь-пітон.


Київ, 2012 р.

Тобі не поможе зброя.
Тутешня земля - вампір.
Це пекло пребуде з тобою,
Солдате на ймення Шекспір.

Не крикнути "Алілуя!",
Не вижити в цій дірі.
І руки твої поцілує
Колюча гадюка - дріт.

Дроти - наїжачені грати...
Хоч серце від болю німе,
Та ворог миліший за брата
І віра сильніша за меч.

Київ, 2012 р.

Цвинтар. Камені-горили.
Осінь. Листя круговерть.
Добрі люди говорили:
"Зупиніться. Далі -смерть!"

Жах у лісі чеше гриву.
Крик - і напад, як удар!
Хто це? Біси? Може, привид?
Чи старий відлюдник Парр?

Бачиш дім. У ньому чути
Кроки, дивні голоси.
Час промовити забуте
"Боже, праведний єси..."

Тільки друзі вже далеко,
Їхній біль - твоя вина.
Там, позаду - небезпека,
А попереду - стіна.

Київ, 2011 р.

Жені Більченко

Знаєш, Джеку, лють - погана маска,
Бо з'їдає череп і нутро.
Напиши у відповідь, будь ласка,
Про тонелі вашого метро.

Знаєш, Джеку, я живу у замку
І не бачу світу... Розкажи:
Правда те, що лондонські панянки
Красивіші за моїх дружин?

Знаєш, Джеку, я не хочу слави,
Хочу миру - вічної зими.
Ми обоє живемо криваво,
Ти б мене, напевне, зрозумів.

Ти - маньяк, я - демон-кровопивця.
Наша ніч ніколи не мине...

Знаєш, Джеку, ми з тобою - вбивці.
І тебе скарають. І мене.

Київ, 2011 р.