Автори /
Наталя Сидорова (1986)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вогонь
•
Стіни
•
Умій чекати
•
Губи , зі смаком полуниць
•
Думка
•
Вітер
•
Я хочу
•
Війні.
•
Кожна людина серце має
•
Скарб
•
Лабіринти днів
•
Камиші
•
Місячна соната.
Переглянути всі твори з цієї сторінки
То горіло-роздувалося.
То майже згасло,
То майже згасло,
За стінами своїх страхів,
З головою у теплих норках,
З головою у теплих норках,
Плекай надію на листа.
В якому буде речення щасливе.
В якому буде речення щасливе.
Губи, зі смаком полуниць.
Зорі виглядають аж за небокрай.
Зорі виглядають аж за небокрай.
Я думала,що я боюся болю,
Я думала ,що я боюся сліз
Я думала ,що я боюся сліз
Шепотів мені вітер :
- Радій...
- Радій...
Я хочу прочинити вікно ...
Запашною весною насититись ...
Запашною весною насититись ...
Ти прийшла.
Цинічно й безжалістно дивлячись в очі.
Цинічно й безжалістно дивлячись в очі.
Шепотів мені вітер :
- Радій...
- Радій...
Здобули славу,здобули волю,
І жити би без усяких кордонів.
І жити би без усяких кордонів.
У лабіринтах днів
Чекаєш на власне диво .
Чекаєш на власне диво .
У кімнаті пахне мандаринами й кавою,
А у душі невимовна туга,
А у душі невимовна туга,
Місяць світить порцеляновим променем.
Ступай , кричить, не забарись.
Ступай , кричить, не забарись.