Вірші - Настя Каланхое - Поетичні майстерні

Вірші, проза, аналітика, огляди

Автори /

Настя Каланхое (1998)

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

Я тебе і крізь стіни бачу:
Щоки впали – куди цілувать?

• вони їли з одної тарілки

Вони їли з одної тарілки
І ліжко – одне для двох.

Ті кити й черепахи, на яких усе це тримається,
Ті Атланти, чиї руки ти, милий, топчеш –

• Боже, Ти дав мені крила

Боже, Ти дав мені крила,
Та не сила злетіти …

• Хтось когось

то просто ніч. не перша і не шлюбна.
то плавала в тобі, то танула, а то тонула.

• То я

То я зійшлася над тобою сонцем –
Не світ зійшовся клином на тобі.

• Марії

Моя дорога Маріє,
Тримайся далі від тієї влади,

• Коли-небудь

оч Вавилон підкори,
Хоч на лобі зорі висічи –

• Щирому

Я триматиму тебе за руку,
Будь ти хоч водою, хоч вогнем.

• Є час, коли

є час, коли двоє творять країну,
не знану законам - знану лиш двом.

• А може у цьому і є увесь сенс

А, може, у цьому і є увесь сенс –
звалити колись до моря.

Переглянути всі твори з цієї сторінки