Ось гримить барабан, як вкраїнський Вотан,
Щоби брали й ми меч у правицю,-
Ворог нам нападає, людей наших вбиває -
Та відплатим йому у сторицю !

Приспів :

Тож вперед будем йти до загину
Всім чортам Сатанинським назло,-
Будем славити Україну
Й руйнувати вороже кубло !


Глянь: ряди від колон, руша й наш батальйон -
Це ми йдемо до бою на Схід,-
На плечі автомат, обіч вірний камрат -
Починаєм визвольний похід.

Так вперед, уперед, бо прийшов наш черед,
І несеться за лавою лава,-
Підтягнути ряди, треба далі іти -
Честь живим, всім упавшим же слава !

1, 6.11.2023

Ми їдемо в чистеє поле,
В далекий та чужий нам край,-
Прощаєм верхи гір і доли,
Й ти, рідна домівко, прощай!

Приспів:

А ти не сумуй так, дівчино,
Дай ще раз тебе обніму.
Чекай, я повернусь– не згину,
З тобою ж і шлюб я візьму.

Бо наші сталевії коні
Рвуть землю вже гусеницями,-
Не втримати їх на припоні:
Мить – курява й дим лиш за нами.

Поможе нам зброя сталиста,
Що міць має вогнянну,-
Зметем ворогів всіх дочиста–
Поля зчистим від бур’яну!

Ми їдемо в чистеє поле...

2022

Гомонить знов Україна,
Вся загомоніла,-
Знову кров тече рікою,
Вода зчервоніла.

Приспів:
Вже не раз текла червона,
Тепер знов же ллється,
Наша славна Україна
З ворогом так б’ється.

Ой, як стогне Дніпр -Славута,
В піні стрепенувся,-
Щоби наш так ворог-москаль
В крові захлинувся!

Ми ж будем москаля бити–
Не будем терпіти,-
Нехай гине ворог клятий
Ще й ворога діти!

А козацтво вже до бою
В зброї виїзджає,-
Нехай воно в чистім полі
Славно погуляє...

2024

Гомонить знов Україна,
Вся загомоніла,-
Знову кров тече рікою,
Вода зчервоніла.

Приспів:
Вже не раз текла червона,
Тепер знов же ллється,
Наша славна Україна
З ворогом так б’ється.

Ой, як стогне Дніпр -Славута,
В піні стрепенувся,-
Щоби наш так ворог-москаль
В крові захлинувся!

Ми ж будем москаля бити–
Не будем терпіти,-
Нехай гине ворог клятий
Ще й ворога діти!

А козацтво вже до бою
В зброї виїзджає,-
Нехай воно в чистім полі
Славно погуляє...

2023

Батальйони рушають до бою−
Жде земля, окупована, нас,−
Йдем в атаку: стопа за стопою−
Ворогів проганяти вже час !

Приспів:

Так набій заряджай
І вогонь відкривай !
Груди повнить ненависть ущерть,−
Разом бий москаля,
Не жалій й сепаря !
Слава Україні, а ворогу- смерть !

Наші танки кругом наступають,
Артилерія й "Гради"- їм жах.
Хай заброди мерщій утікають,
Бо розіб’ємо їх в пух і прах !

Приспів.

Як та повінь кругом все несе, все несе,
Так несеться за лавою лава,−
Україна для нас понад все, понад все,
А героям є вічная слава !

2022

Баґнет моя рука стискає,
Й я відчуваю сталі гарт,-
Мисливський трепет огортає,
І військовий пройма азарт.

Цю сталь чарівну гартували
Не відьми в зіллях, що зелені,
А в ”місті мечів” Solingen‘і
Майстри німецькі викували.

Він легко в піхви звик ковзити-
Так для усіх безпечно буде,
Та на війні - готов входити
По ґарду у ворожі груди!

В ”Великій Першій” буревій
Геть пощербив його окову,
Та він у Другій світовій
Був перекований наново.

І зараз я його тримаю,
Як талісман на усі біди,
А в час урочий витягаю-
Він забезпечить нам побіди!

5.11.2019

Я знов романтики дух чую
I, мов в юнацький вiк,
В стару Европу знай мандрую –
У тридцять третий рiк.

Побачу дужi там долонi,
Що зносять високо знамена,-
Там примощуся й я в колонi,
Там мiсце знайдеться й для мене.

Там де шикуються знов лави :
"Позiр ! Направо – глянь ! ",-
Щоб вiдродити давну славу -
"Нiмеччино, устань ! "

Там будем ми маршерувати
Знов в чоботях. Застигла кров
Почне у наших жилах грати,
А свiт – тремтiти до основ !

Там я попаду на будову :
«Тисячолiтне» царство
Почнемо зводити ми знову –
Це ж наше все багатство !

Там де гримлять не громовиці,
І не від бурі шумить гай,
А вгору знесені правиці
Тисячголоссям славлять: ”Heil !”

Бо там є й Фірер,- його ж гідність
Іще й донині не померкла,─
Там йому присягну на вірність
Й піду за ним хоч би й до пекла…

Я знов романтики дух чую
I, мов в юнацький вiк,
В стару Европу знай мандрую –
У тридцять третий рiк.

1982-2016рр.

Volkslied
(Бабуся-пістунка)


На схилі життя, десь так он
(Бозна, скільки ще проживу?)
Дитинства солодкий сон
Приснився мені наяву:

Бабуся-пістунка колише
В колисці мене малого,
Я ж слухаю її лише,
Як й з вчителів потім нікого.

Що ті вчителі? Їм навчати
Азам лиш наук, більш несила,–
Пістунка ж весь світ осягати
Таким, як він є, научила…

Бо казку чарівну в’на мовить,
Наспівує давну співанку
Правда життя в них говорить,-
Я б слухав й тепер і до ранку…

Колиска тихенько скрипить,
Поринув я в сон-забуття,-
А нитка з куделі біжить
Крізь роки мойого життя.

Мов б норна піснь дивну співала,
Де тайна є сокровенна,-
Так слів перших научала
Бабуся, хоча й неписьменна.

22.2.2017 (на день св. Анни)

Воїн зляже лиш на полі,
Як в бою його хтось зможе,−
Під ударом лихим долі
Падеш й звестися не можеш…

Ти ж, як вчуєш меча лезо,
Що ним смерть нас разить люто,
Теж мов гордо:
”Ave. Caesar,
Morituri te salutant”

29.09.2016р.

”Still stand !”- команда лунає,
І вояків завмер стрій,-
Завтра дивізія виступає
На поле хвали- у бій.

Нині ще вклякнуть: молитви
Богу й Вкраїні знесуть,
Скоро ж в горнило битви
Свої серця понесуть…

Глянь: лиць різблений мармур,
Бліки від сонця на зброї,-
Хлопці стоять, гей би мур,
Мов би античні герої.

Лева в них злотого знак
Побіч орлино суворого,-
Станем ж пліч опліч отак
Знов на азійського ворога !...

1995

Ні шторми, ані бурі в морі,
Ні шквали біля берегів
Не спинять нас в стрімкім напорі−
Ми не повернем кораблів!

Ми пливемо в відкрите море,
Ми йдемо в чистий океан,−
Збороздим плесо неозоре
І острів віднайдем Руян.

Там землю плугом розорем,
Й зерном-пшеницею засієм,−
Ворогів зможемо мечем−
Ми ж волю цінувати вмієм.

Ми закладем оселю нову,
Розпалим в ній вогонь новий,−
Ми збережем дзвінку ще мову
І рід продовжим свій старий !

20.05.1982

Так як ліси смерекові,
Виструнчились юнаки,−
Всі молоді шеренгові,
Юні й їх провідники.

Це в них хвилина важенна:
”Позір!”−команда лунає,−
І сино-жовте знамено
Вранішний промінь витає.

Рідний вкраїнський наш стяг−
Лиш тріпотить полотнище,−
Кожний ж в завмерлих рядах
Голову зносить чуть вище.

Так вони гордо й підуть
Маршем, зимою чи в літі,−
Так за ідею й впадуть,
Щоби воскреснути в міті.

1990-ті рр.

Я знов романтики дух чую
I, мов в юнацький вiк,
В стару Европу знай мандрую –
У тридцять третій рiк...

Побачу дужi там долонi,
Що зносять високо знамена,−
Там примощуся й я в колонi,
Там мiсце знайдеться й для мене.

Там де шикуються знов лави :
"Позiр ! Направо – глянь ! ",-
Щоб вiдродити давну славу -
"Европо, й ти устань ! "

Там будем ми маршерувати
Знов в чоботях. Застигла кров
Почне у наших жилах грати,
А свiт – тремтiти до основ !

Там я попаду на будову :
«Тисячолiтне» царство
Почнемо зводити ми знову –
Це ж наше все багатство !

Там бо гримлять не громовиці,
І не від бурі шумить гай,
А вгору знесені правиці
Тисячголоссям славлять: ”Heil !”

Бо там є й Вождь, якого гідність
Іще й донині не померкла,─
Тож йому присягну на вірність
Й піду за ним хоч би й до пекла…

Я знов романтики дух чую
I, мов в юнацький вiк,
В стару Европу знай мандрую –
У тридцять третій рiк...

1982 −2016

Батальйони рушають до бою−
Жде земля рідна, вярмлена, нас,−
Йдем в атаку: стопа за стопою−
Ворогів проганяти вже час !

Приспів:
Набій заряджай,
Вогонь відкривай !
Повнить груди ненависть ущерть,−
Бий москаля,
Не жалій й сепаря !!
Слава Вкраїні, а ворогам смерть !!!

Наші танки кругом наступають,
Артилерія ж− ворогу жах,
Хай заброди мерщій утікають,
Бо розіб’єм їх у пух і прах !

Приспів.

Як та повінь кругом все несе,
Так несеться за лавою лава,−
Україна для нас понад все,
А героям є вічная слава !

Приспів.

15.06.2016

Десь сяють злотом імена,
Там де гранітні Пропілеї,
Уффіці, Прадо ґаљереї,
Пінакотека й камінь Трої.
А де нужденна Вітчина-
Лиш глупа ніч і тьма одна …
Де ж наші вславлені герої?
Наш Сцевола, Катон, Корде,
Нащадки Гонтові− ви де?

Враз громом : ”Слава Україні!”-
Це Степановий љеґіон:
Там Білас й Данилишин рвійні,
Мацейко і Лемик надійні,
Між мужних ніжна Ольга* он.
Ще ”Грегіт”, ”Орлик”, Онишкевич,
І невловимий ґенерал Шухевич-
За лавою крокує лава …
Й я честь віддав: ”Героям слава !”

*Ольга− Ольга Левицька-Басарабова

1985

Чи це я сню чи вся Вкраїна
Прокинулась з сну чарівного,─
Мов зачарована царівна
Позбулась ворожіння злого.

Немов червонії жупани
Знову степи кругом укрили,-
Знов козаків ведуть гетьмани─
Усі устали із могили.

А попереду всіх полків
Та Конашевич, Дорошенко,
Богдан, Мазепа, Гордієнко,
І сотня вірних сердюків.

Там ще від кулі замовлений
Теж Головний мчить отаман,
А пліч-о-пліч з ним, незнищенний,
І наш останній вождь Степан …

І я в червоному жупані
На вороному мчу коні,-
Козацька гостра шабля-пані
І спис гранчастий при мені …

1990-ті рр.

Знову встають в моїй уяві
Величних дій великі люди,-
І Третє царство знов наяві
(”Четверте”- ж то коли ще буде ?)...

Й знову штандарт наш, вверх знесений,
Над боєвищем гордо має,
На нім орел, непокорений,
До лету крила розправляє.

І знов закуті в сталь герої-
Вони впали на полі хвали !-
Встають в смертельному двобої,
Що точиться в дворі Вальгали.

І знов Вождь нам у бою,
Свій клич звитяжний кида знов,-
І цей раз я стою в строю:
Й офірую свою вже кров…

18-20.10.1981