Може пройшов би він завжди повз,
Добіг, долетів, доповз.
Але завтра не зробить, як завжди.
Коли спинить рух світлофор,
Він шукатиме ревно правди.
І засмагле тіло його трохи змерзше,
Напастовані старі мешти.
І запхані руки в кішені,
Щоки обвітрині мов запечені.
Все пронисеться у зграї людей,
Він постоїть, потім знову піде.
Вбачить в очах її ціле небо, цілі світи,
Втопиться в просторах її теплоти.
Там у калюжі листок на воді,
Плаває рівно, як в морі на хвилі.
Буде сьогодні дощ, як тоді,
Буде любов... у німому стилі.
08/02/17

Тобі малюю я мандалу, на полотні із свого тіла...
Щоби любов в тобі палала, така, як я Того хотіла.
Чарую мантрою любові, взиваю я до духів лісу.
Пишу твоє ім'я із крові, співаю я серени пісню.
І медитую, і чаклюю, і зазиваю дух війни.
І молюся, рани лікую... заходжу у твої я сни.
Танцюю з бубном із шаманом, палю вогонь, як вічну силу.
Пою тебе пянким дурманом, викурюю я трубку миру.
На повний місяць я гадаю, плету любов у коси свої.
Тебе травлю-сама вмираю, я божеволію з тобою...
03/11/16

Я плачу...і в душі я каюсь,
Так спогад ріже аж до дна.
Думками знову повертаюсь
І пісня у мені сумна.
Я заглядала, підглядала,
У закутки твоїх очей.
Я так ніколи не кохала
У тисячах тебе речей.
Я бачу там, як ти тривожиш,
Моє невиннее єство.
Як ти так ніжно-ніжно можеш,
Щоб аж за межі повело?
То ти так вмієш цілувати
І ти так вмієш все й усім.
Мені хоч раз б тебе обняти,
Бо тут замерзла я зовсім.
16/05/2016

Ти в жилах моїх течеш
І я тебе обіймаю.
Від мене уже не втечеш
Де завгодно тебе піймаю.
Стукаєш у мені
Наче бушує буря.
Руки й серця крижані,
Але тебе люблю я.
03.05.2016

Я хочу, щоби ти прийшов посеред ночі, а чи зранку.
І обійняв мене, і цілував, тримав б до віку, як ту бранку.
А я б цвіла для тебе лиш, тобою б жила і вплітала
Для тебе в коси квіти я. Твої б повіки цілувала.
Плила б з тобою в річці мрій, тобою б пахла й шаленіла.
В твоїй душі, в твоїх думках з тобою в серці вічно б жила.
Прийди, почуй, я тут сама я знаю ти не пошкодуєш.
На лихий плач...на сум... на жаль мене навмисно провокуєш.
То лише крок твоїх думок, що нас с тобою розділяє.
Забути все, є тільки ми крім нас нікого тут немає.
19.04.2016

Цей квітень несе нам купу переживань,
І замітає все безжалісно
Йому байдуже, що це весна
І, що пора йому вже упроститись до прощань.
Политі дощами занудні будинки
Помазані зверху снігом, ніби хтось скупо намазував бутерброд.
Та не шкода йому їх і вітер дме без запинки.
Калюжі лише поважні і радіють.
А ще коли їм, так  відображати,
Німу красу напів живого міста,
Вбираючи в себе краплинки...Тліють.
2016