Чекаючи з раннього ранку на автобус
На сільскій зупинці
Серед ранкового мороку і туману
Що тягнеться в напрямку від річки
І аж до твоєї душі
Згадуєш що тобі снилося
Чуєш як пахнуть здалеку комиші

Якось вони виринуть
Прямісінько з-за того туману
Усі хто став тобі немилим
За різних обставин та політичних устроїв
Усі кого ти поховав глибоко в пам’яті
Стоятимуть над твоїм ліжком
Мовчки
Не дуже й роздивляючись твою фізіономію
Так ніби їм немає до тебе ніякого діла

Ну а ти не тікатимеш
Бо й тікати вже нікуди
Та й якби було - чи наважився б?
І ніхто з них нічого до тебе не говоритиме
Тільки десь за будинком листя горітиме
І характеринй запах
Ледь-ледь помітно зайде до кімнати

І тоді твоя пам’ять відкриє усі
Усі до однієї зарослі пори
Усі тайники
І ти не ставатимеш їй на заваді
Не шукатимеш чергової опори
І залишиться тільки...

Передаєш мовчки той дріб’язок за проїзд
А водій з хорошим почуття гумору
Ледь-ледь посміхаючись
Киває тобі цього холодного ранку
Мовляв, всідайся, будемо їхати
Ти вже не перший

І аж тоді стає трохи легше дихати
Тільки десь за зупинкою ще листя тлітиме
І характерний запах
Ще деякий час супроводжуватиме тебе дорогою

2016