будь моїм Рівера,
я буду твоєю Кало.
нехай висохнуть всі озера.
нехай життя бурхливо минає.
заховаєш мене від біди,
залікуєш всі рани.
зруйнуєш стереотипні абсурди,
вип'єш до краплі мої океани.
я намалюю тебе біля моря.
а потім полину за хвилями вслід,
зорі на мить заспівають нам з горя.
підемо за межі піддатливих слів.
вночі я куритиму важкі папіроси.
і слухатиму прибої твоїх же снів .
заплету прянощі у свої коси
а ти подаруєш мені сяйво всіх бурштинів.


2016

говори зі мною тихіше,
щоб ніхто нас не чув.
обіймай мої плечі міцніше,
щоб вогонь спалахнув.
в тебе очі зеленого кольору,
а губи на смак - як отрута.
я мінор - в протилежність мажору,
і назавжди твоя грішна спокута.
сніг не зможе мене зігріти,
але ж ти не байдужий нічліг.
хай мерзнуть зів'ялії квіти
на перехресті моїх доріг.
не залишай мене одну,
я боюсь ганебної зими.
порви останню струну.
закрий мене своїми крильми.
нікому не довіряй таємниць,
не кажи, як нас не стало.
я проїду тисячі залізниць,
щоб сонце тільки для тебе світало.

2016

моя залежність вже не лікується,
ніч забирає слова.
твої думки іменуються,
утворюючи дієслова.
ми будемо займатись любощами
на ліжку наших страждань.
я зникну з дощами
не скажу й прощавай.
лікар, введи мені морфію,
щоб забути про біль.
я напишу твою біографію
розсипаючи сіль.
а може це буде не сіль -
героїн кокаїн.
поїхали у бориспіль?
щоб летіти до теплих країв.
включимо воду,
і змиємо гріх.
я піду шукати свободу,
яку ти не зберіг.
люди не вигадали любов,
бо кохання - це бог.
не знайшла я свободи основ,
ну і вистачить з нас перемог.
я хочу пити тебе, наче вино
і метафізично руйнувати себе.
кінець, титри закінчилось наше кіно,
апостол Петро нас до раю веде.
знайшовши тебе, знайшла я архе.
не треба дурману другого.
вимикай світло,я вимкну себе.
відчуваєш нашого бога?

2016