У вогкості вогнів цього праміста,
поміж новобудов й старобудов
/де знищують весь спадок комуніста
у пошуках своїх першооснов/
сопе надсадно вуличне горнило,
сотається історії канва.
Я знаю, нам усім поталанило -
ідуть жнива!
Час злої, що аж спину ломить, праці,
час славних /як інакше?/ перемог.
У цій незмінній зміні декорацій
ми забуваємо, що десь є Бог!

Бо допустив Він помилку маленьку:
віки пройшли вже, як не стало тих,
хто вість благу, чи вісточку благеньку
чув з божих вуст, словами золотих.

Нам би почуть хоч трошки! Нам би жменьку,
вервечку приголосних й голосних.

Протосвіти шукають по містах
потужного, мов струмінь дня, поета,
що наче птахолов /де думка - птах/
свої розставить сильця і тенета.

Тож не сором слізьми ясних очей,
законсервуй свій біль у сутерени!
В світінні дня, у накипі ночей
римуй небесні перли у катрени!

Знайди горішніх - ліпших від усіх,
що небо їх малює й чистить пір'я.

Лови і вгвинчуй між крислатих стріх
думок сузір'я.