Твій світ розділений на чорне й біле
Всі межі є означені й чіткі
А я малюю крихтамі вугілля
Вплітаю в танці ноти самоти

Ця боротьба: невпинна і невтішна
Я поруч, най би хто не виграв в ній
Я одночасно слабша і сильніша
Ніж ти гадав, виходячи на бій

Залиш в минулому всі цикли і моделі
Німі образи, біль, самотності ночей
Як світла промені крізь темряву пустелі
Я прокрадусь розвіяти тугу твоїх очей

Зруйнуй уявні стіни: гнів і страх
З душі твоєї виринає сяйво опівнічне
Злітай на крилах, вільний сивий птах
В житті щасливим можна стати двічі

19/11/17

Майже два роки і день, як без тебе живу
Майже два роки і день, як не бачу тебе
Радості зникли, разом з коханням твоїм
Та не згасає твій образ, що знов на порозі стоїть
- Хто там?
- Це я
- Чого шукаєш тут?
- Тебе
- Вже пізно
- Чому?
- Назавжди я позбулася тебе!
Тож забирайся! Забудь мій будинок, обличчя, ім'я
Й не вертайся
- Не розумію я тебе
- Тож забирайся! Забудь мої губи, і руки, і очі
Що більше не хочуть
- Ти брешеш, знаю я
- Геть! Забудь, що існую! Забудь, що знайомі!
І не дивуйся…Забудь все прекрасне між нами
Тобі ж це не вперше

У пошуках вражень в той день я із дому пішов
Ніяких розрад в світі я не знайшов
Я зрозумів, навкруги все великий обман
Те, що шукав, в собі маєш ти лиш одна
- Бувай
- Врятуй
-Давно не до розмов
- Згадай мене
- Бувай
-Чому?
- Назавжди я позбулася тебе!
Тож забирайся! Забудь мій будинок, обличчя, ім'я
Й не вертайся
- Не розумію я тебе
- Тож забирайся! Забудь мої губи, і руки, і очі
Що більше не хочуть
- Ти брешеш, знаю я
- Геть! Забудь, що існую! Забудь, що знайомі!
І не дивуйся…Забудь все прекрасне між нами
Тобі ж це не вперше

Запахло морем
Взгляд мой опустел
Я растворилась
В прошлом и печали

Все стало так
Как ты тогда хотел
Когда впервые
Мы друг друга повстречали

Я прожила
И бури и дожди
И золотые листья
Шесть сезонов к ряду

Я так и не умею
Уходить
Бежать, как только
Чувствую, что надо

Ты эти годы
Обжигался и любил
И эти встречи
Растекались в твоих венах

Я плохо помню
Кем со мной ты был
В моих глазах
И надписях на стенах

Я не ревную,
Не надеюсь и не жду
Я просто рада
Нашей новой встрече

Я молча, тихо,
Постепенно ухожу
А твои волосы
Легонько треплет ветер

2016

Найбільша у світі - жіноча тривога
Недоспані ночі і зведені дні
Щиріщі за сльози, молитви до Бога
І крики, і відчай - німі

Найглибші, то є чоловічі печалі
Велична постава і очі сумні
Приїлись, як пси, сьогоденні деталі
А серце і воля - в тюрмі

Все має дійти до логічного краю
Забутись і стертись у сні
Я поруч, тихенько тебе обіймаю
Лишаю по собі - пісні

2016

Ты громко смеешься,
Твой взгляд стал теплее.
Я тихо вздыхаю...
Смогу ли? Сумею?

Решиться. Стать ближе,
Развеять печали
Когда ты не рядом,
Я молча скучаю

Глаза голубые
В них небо и чайки,
И смелость рассветов,
Закатов отчаяние

И грома раскаты,
И теплая осень
Возможно когда-то
И ты меня спросишь

Смогу ли? Сумею?
Решиться. Стать ближе...
Осеннее солнце
Нам плечи оближет

По теплому морю
Босыми ногами
Смывая усталость,
Обиды, печали

Стирая из памяти
Прошлого тяжесть
И лунной дорожкой
Все заново ляжет

Когда не сложилось,
Прощаться не нужно
На новой странице
Рождается дружба

2014

Бывает так, что тишина рифмуется
И голос сердца в пустоту вплетается,
И кажется, что ничего не сбудется,
И мысли беспокоятся и маются...